Григорій Васильович Козій (*10 січня 1898 р., Олешичі, Любачівський повіт, Польща — †13 вересня 1988 р., Львів) – доктор біологічних наук, професор, Заслужений діяч науки України, завідувач кафедри ботаніки Львівського державного медичного інституту (1946-1951). Народився 10 січня 1898 року в селі Олешичі, нині Підкарпатського воєводства, Польща. У 1927 році закінчив біологічний факультет Львівського університету. Асистент Львівської рольнічної академії у 1928-1939 роках; доцент кафедри фізіології рослин Львівського університету 1939-1941 роках. За німецької окупації 1941-1944 рр. працював у Львівській контрольно-насіннєвій лабораторії. У 1944-1945 роках проходив строкову службу у лавах радянської армії на фронті. 1945-1946 – доцент кафедри нижчих рослин; 1946-1947 – завідувач відділу ботанічного саду Львівського університету, за сумісництвом старший науковий співпрацівник відділу географії спорових рослин Інституту агробіології АН УРСР (в 1945-1947); 1946-1951 – завідувач кафедри ботаніки; 1951-1955 – професор курсу ботаніки кафедри біології Львівського медичного інституту, за сумісництвом науковий співпрацівник – у 1946-1952; 1952-1959 – директор Львівського державного природознавчого музею АН УРСР; завідувач у 1959-1973, професор у 1973-1978 кафедри морфології і систематики рослин Львівського університету. З 1941 р. – кандидат біологічних наук; 1946 р. – доцент 1946 р., 1951 р. – доктор біологічних наук, 1953 – професор; 4 жовтня 1961 – заслужений діяч науки УРСР. Помер 13 вересня 1988 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (поле №32). Науковими напрямами його діяльності були: вивчення історії і походження флори та рослинності Українських Карпат, Розточчя і Полісся; проблема вивчення і збереження природних фітоценозів високогірного поясу Українських Карпат, зокрема у Чорногорі; вивчення складу ґрунтів та рослинності лугів і боліт Прикарпаття та Розточчя. Г. В. Козій створив наукову школу луківництва, є автором близько 140 наукових праць, підготував 14 кандидатів наук.