Лазорко Володимир Михайлович (*13.01.1909 р., м. Перемишль, Польща – †12.01.1990 р., м. Ванкувер, провінція Британська Колумбія, Канада) — український ентомолог, який спеціалізувався на вивченні жуків. Дійсний член НТШ. Син українського кооперативного та громадського діяча Михайла Лазорка. Жив і працював у Львові. У 1935 році закінчив медичний факультет Львівського університету за спеціальністю психіатрія. Готував докторську дисертацію у відділі бактеріології. Працював лікарем. Ще під час навчання захопився ентомологією. Працював в Українському природознавчому музеї при НТШ і подарував йому свою збірку напівтвердокрилих, прямокрилих і перетинчастокрилих комах; згодом працював — у відділі ентомології АН УРСР у Львові. З 1933 року член Польського ентомологічного товариства у Львові. Під час Другої світової війни працював санітарним лікарем. Наприкінці війни переїхав до Інсбруку (Австрія), викладав зоологію у місцевій гімназії. У 1948 році емігрував до Канади, де проживав у Ванкувері, працював лікарем у лікарні св. Павла, після нострифікації продовжив лікарську практику до виходу на пенсію у 1975 році. Був головою Ванкуверського осередку НТШ створеного у вересні 1961 р., спочатку як відділ при Едмонтонському осередку НТШ. А 25.09.1965 р. осередок НТШ у Ванкувері сформувався як самостійна наукова інституція і В. Лазорко став його секретарем. З початку 1974 року Ванкуверський осередок НТШ припинив свою роботу. Помер Володимир Лазорко у 1990 році в Ванкувері (Канада). Формально В. М. Лазорко був ентомологом-аматором, але зібрані і оброблені ним матеріали, а також його публікації зроблені на справжньому професійному рівні. Він досліджував колеоптерофауну Лисої Гори поблизу Золочева, гірський масив Ґорґани (Українські Карпати), а також Поділля, Австрії та Швеції. Свою колекцію В. Лазорко передав до Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України у Києві, де вона і зберігається, а частину зборів на ватних матрасиких до Державного природознавчого музею НАН України у Львові. Бібліотеку подарував Українському католицькому університету (Рим; Йосиф Сліпий у 1974 р. призначив В. Лазорка надзвичайним професором ентомології цього Університету). Відділ НТШ у Ванкувері у 1963 році видав книгу В. Лазорка «Матеріяли до систематики і фавністики жуків України». В еміграції за колеоптерологічними зборами, проведеними 1939 року поблизу села Осмолода (Івано-Франківська область), описав ендемічний вид турунів Leistus ucrainicus Lazorko, 1954) та ендемічний підвид турунів Carabus fabricii ucrainicus Lazorko, 1951). Нагороджений премією Criddle Award Ентомологічного товариства Канади (1987) за вагомий внесок в ентомологію Британської Колумбії.