Владислав Тинецький (*5 травня 1833 р. – †16 жовтня 1912 р.) народився 1833 р., але щодо місця народження існує певна інтрига. В українських джерелах місце народження В. Тинецького – с. Ольшанець на Галичині. Єдине село Галичини з подібною назвою – Ольшаник, що на Львівщині, поблизу м. Самбора. Це Передкарпаття. За польськими джерелами місце народження В. Тинецького – Вільшаниця на галицькому Поділлі (Olszanica na Podolu «Galicyjskim»). У межах Галичини сіл, назва яких пов’язана з вільхою, більше 10. Вільшаниць серед них три: одне на Івано-Франківщині (Тисменицький район, Придністровське Поділля), два – на Львівщині (с. Вільшаниця – на Розточчі в Яворівському районі, відноситься до сільради с. Залужжя; і с. Велика Вільшаниця – власне на Поділлі, в Золочівському районі). Владислав Тинецький навчався в гімназії. Загальноєвропейська революція кінця сорокових років ХІХ ст. звабила романтично налаштованого гімназиста-підлітка. У 1849 р. він покинув гімназію, дістався в Угорщину з наміром поповнити там ряди бійців генерала Юзефа Бема. Генерал Бем був легендарною постаттю в історії Польщі. Це один із керівників листопадового повстання у Варшаві 1830 р. З військ генерала, з огляду на молодий вік, його відпровадили додому. В рідних краях він кілька років займався сільським господарством під наглядом батька. У 1855 р. у містечку Дубляни поблизу Львова відкрили рільничу (тобто сільськогосподарську) школу, куди і вступив Владислав. Відповідно до родинних традицій та власних уподобань він обрав для вивчення лісівництво і городництво. Після закінчення школи в Дублянах продовжив навчання в лісовій академії в Тарандті (Німеччина, 13 км від Дрездена). Одержавши академічну освіту, В. Тинецький здійснив наукову подорож Францією і Бельгією. Після повернення з-за кордону приступив до праці в Дублянській рільничій школі на посаді професора-ад’юнкта (відповідає сучасній посаді доцента), викладав спочатку природознавство, городництво, геометрію та креслення, а після надання школі статусу Вищої рільничої – загальне лісівництво, сільськогосподарську хімію та ботаніку. У 1874 р. відомий свого часу лісівник, науковець і практик, голова Галицького лісового товариства Генріх Стшелецький домігся відкриття у Львові трирічної Крайової школи лісового господарства і став її першим директором. Владислава Тинецького запрошують на посаду професора новозаснованої школи. Предмети, які він тут викладав: ботаніка, фізіологія рослин, мінералогія з геологією і ґрунтознавством, лісівництво (енциклопедичний курс). Молодий професор енергійно і фахово ставився до обов’язків, розробляв програми, формував колекції для унаочнення навчання, виготовляв ілюстративний матеріал, публікував наукові праці. Був талановитим акварелістом, стіни аудиторій оформляв малюнками і художньо виконаними таблицями. Коли Генріх Стшелецький від активної діяльності відійшов, В. Тинецький очолив лісову школу. За період діяльності В. Тинецького на посаді директора (1892–1898 рр.) Крайова школа лісового господарства досягла найбільшого розвитку. Як лісівничий навчальний заклад вона набула популярності далеко за межами Галичини й Австро-Угорщини. Тільки в журналі «Сільван» професор опублікував 78 наукових праць. Він започаткував викладання лісової ботаніки, приділяв увагу «науці про корисних і шкідливих для лісу тварин», у т. ч. комах. У наукових працях виявляв значну ерудицію, глибоку обізнаність із фаховою літературою багатьох країн Європи, одним із перших застерігав від надмірного захоплення екзотами, відзначав переваги мішаних лісів, рекомендував для вирощування сіянців використовувати насіння місцевого походження, наголошував на важливості місцевого досвіду лісознавства і ведення лісового господарства. Поза працею науковою і педагогічною професор В. Тинецький редагував перебазований із Варшави (після повстання поляків і наступних за ним репресій) до Львова під опіку Галицького лісового товариства журнал «Сільван» (1887–1891 рр. і 1896–1904 рр.), понад 20 років був редактором журналу «Рільник» – органу Галицького товариства господарського, де теж друкувалися матеріали з проблем ведення лісового господарства. Як один із засновників і член правління, майже впродовж 25 років брав активну участь у роботі Галицького лісового товариства, був, зрештою, обраний його Почесним членом (п’ятим від початку існування товариства). У ювілейному віденському виданні «Oestrreichische Monarchie im Wort und Bild» В. Тинецький охарактеризував стан і розвиток лісівництва, мисливства та рибальства в Галичині, місцевий досвід у цих напрямках господарювання. Ще однією стороною діяльності Владислава Тинецького було закладання дендропарків. Разом з однодумцями професор Тинецький започаткував арборетуми в Дублянах (15 га) та у Львові (1 га на території лісової школи, тепер вул. Ольги Кобилянської). Ці арборетуми досі використовуються як зелені лабораторії, перший – Львівським національним аграрним університетом, другий – Національним лісотехнічним університетом України. (за В. Бондаренко, 2014)