Рациборський Мар’ян (Raciborski Marian, *16 вересня 1863 – †24 березня 1917) – відомий польський ботанік і піонер охорони природи. Народився у с. Бжустова (Brzóstowa), Свєнтокшиського воєводства поблизу м. Опатув, Польща). Вищу освіту здобував в кількох польських вишах, у тому числі у Львівській Політехніці. В 1896 р. як знаний спеціаліст-птеридолог отримав річний контракт для опрацювання папоротей о. Ява. За час перебування в Індонезії (тодішня Голландська Ост-Індія) М. Рациборський зібрав величезну колекцію місцевих грибів та рослин, яка зберігається у Herbarium Bogoriense (BO) та Herbarium Universitatis Jagellonicae Cracoviensis (KRA). На її основі вчений описав десятки нових для науки видів та надвидових таксонів з різних систематичних груп. Після повернення з о. Яви в 1900 р. Викладав ботаніку у Вищій рільничій школі в Дублянах поблизу Львова (тепер Львівський національний університет природокористування). З 1906 р. викладав ботаніку у Львівському університеті, у 1909 р. став професором, а також директором організованого ним Біолого-Ботанічного інституту. Саме в цей час вчений розвинув надзвичайно активну діяльність з інвентаризації та охорони пам'яток природи Галичини. У 1908 р. видав у Львові брошуру (одну з перших у Польщі і першу на Західній Україні) про пам'ятки природи, проводив анкетування з метою пошуку природних об'єктів, і в 1910 р. опублікував роботу «Охорона гідних дерев і місць зростання рослин». Ним наведено вперше для Західної України список природних об'єктів, що потребують заповідання. До природоохоронної роботи вчений залучав Польське товариство натуралістів ім. Коперника у Львові, виступав у пресі і з лекціями перед різними аудиторіями. Чимало зусиль доклав науковець і для відкриття в провінційних містах краєзнавчих музеїв. Свої ідеї щодо охорони природи вчений встиг передати багатьом талановитим учням, і перші серед них ботаніки В. Шафер і Ш. Вердак, які також чимало зробили для охорони природи на Західній Україні в 20-30-х роках XX ст. Помер М. Рациборський у м. Закопане, Польща.