Пам'ятка Пеняцька – комплексна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Перший в Україні заповідний об'єкт, створений в 1886 р. галицьким меценатом графом Володимиром Дідушицьким з метою збереження букових лісів. Перший період історії «Пам’ятки Пеняцької» завершився у 1914 році, коли під час військових дій Першої Світової війни буковий деревостан був сильно порубаний. Упродовж 1945-1950 років корінний деревостан був повністю вирубаний. Разом з прадавнім лісом були зруйновані й унікальні водно-болотяні екосистеми регіону як природного, так і антропогенного походження. На цих озерах і ставах в часи заснування «Пам’ятки Пеняцької» існували унікальні орнітокомплекси, зокрема гніздився орлан-білохвіст. Підтвердженням цього є колекції опудал та кладок птахів Державного природознавчого музею НАН України у Львові, зібрані в околицях села Пеняки у другій половині ХІХ століття. У 1997 році на місці, де раніше росли 200-літні буки й липи, було виділено 35 га пристигаючого 60-70-літнього буково-липового лісу (Львівська область, Золочівський ДЛГ, Пеняцьке лісництво, квартал №60, виділ 1) і створений відновлений заказник місцевого значення «Пам’ятка Пеняцька» (рішення Львівської обласної ради народних депутатів № 126 від 11.02.1997 року). «Пам’ятка Пеняцька» є складовою Національного природного парку «Північне Поділля» нині охоплює територію фізико-географічних районів Гологір і Вороняків на північно-західному краї Подільської височини.