Костянтин (Кость) Андрійович Малиновський (*25 грудня 1919 р., м. Умань, нині Черкаської обл. — †30 березня 2005 р., м. Львів) — український ботанік, геоботанік, еколог. Доктор біологічних наук (1969 р.), професор (1979 р.). Дійсний член НТШ (1995 р.). Почесний член Українського ботанічного товариства. За бойові заслуги під час німецько-радянської війни нагороджений орденами і медалями СРСР і Чехословаччини, зокрема орденом «Червоної Зірки». Батько доктора сільськогосподарських наук Андрія Костянтиновича Малиновського. Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут (1947 р.). Від 1948 року працював у ботанічних установах АН УРСР у Львові; 1958-1961 рр. — завідувач відділом геоботаніки Науково-природознавчого музею АН УРСР; 1962-1990 рр. — завідувач відділом експериментальної екології і біогеоценології Львівського відділення інституту ботаніки імені М. Г. Холодного АН УРСР; за сумісництвом професор Львівського лісотехнічного інституту; 1991-1999 рр. — головний науковий співробітник відділу популяційної екології Інституту екології Карпат НАН України; 1967-1972 рр. — очолював Український республіканський комітет з Міжнародної біологічної програми «Продуктивність гірських екосистем» у програмі MAB (Людина і біосфера) ЮНЕСКО; 1972-1980 рр. — очолював Проблемну Раду АН УРСР з питань біогеоценології. Завдяки його старанням побудовано три наукові стаціонари в Карпатах: на Боржаві (1953 р.), Менчулі Квасівському (1956 р.) і Пожижевській (1958 р.). Віце-президент Львівської обласної Малої академії наук. Засновник і голова екологічної комісії НТШ. Засновник львівської наукової школи популяційної екології. За його керівництва захищено понад 20 кандидатських і докторських дисертацій. Автор і редактор 16 монографій і збірників праць, а загалом — 270 наукових публікацій. На його честь названо два види рослин — Ranunculus malinovskii Jelen. et Derv.-Sok. і Cirriphyllum malynovskyi Lazar. Науковими інтересами К. А. Малиновського були флористика, геоботаніка та популяційна біологія рослин, принципи класифікації рослинності Українських Карпат, особливості поширення та використання флори високогір'я, біологія домінантних видів, структура та біологічна продуктивність угруповань, зміни біогеоценотичного покриву під впливом антропогенних чинників. Основні публікації: Біловусові пасовища субальпійського поясу Українських Карпат. — К., 1959; Біологічна продуктивність гірсько-соснового криволісся. — К., 1973; Рослинність високогір'я Українських Карпат. — К., 1980; Дигресія біогеоценотичного покриву на контакті лісового і субальпійського поясів у Чорногорі. — К., 1984; Структура популяцій рідкісних видів флори Карпат. — К., 1998 (співавт.); Рослинні угруповання високогір'я Українських Карпат. — Ужгород, 2002 (співавт.); Рідкісні, ендемічні, реліктові та погранично-ареальні види Українських Карпат. — Львів, 2002 (співавт.); Історія ботанічних досліджень і бібліографія флори та рослинності Українських Карпат. — Львів, 2005.