НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Leccinum duriusculum
(Schulzer ex Kalchbr.) Singer - Бабка тополева
Синонім
- Boletus duriusculus Schulzer ex Kalchbr.
- Boletus nigrescens Heinr.Huber, 1935
- Boletus scaber var. duriusculus (Schulzer ex Kalchbr.) Bigeard & Guillemin
- Leccinum aurantiacum subsp. duriusculum (Schulzer ex Kalchbr.) Hlavácek
Народна назва
Підберезник твердуватий
Підберезник твердуватий
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Їстівний
Їстівний
Примітки
Детально
Поширення в Україні. Західний, Лівобережний, Правобережний та Хар ківський Лісостеп, Західне, Лівобережне і Центральне (Правобережне) Полісся, Старобільський злаково-лучний Степ (Сосін, 1946а, б, як Krombholzia duriuscula; Зерова, Сосін, Роженко, 1979; Akulov, Prydiuk, 2007; Гелюта, Висоцька, Бесєдіна, 2010; Акулов, Прилуцький, 2011). Переважно в заплавних білотополевих лісах, парках, під білою тополею, рідше — осикою, поодиноко або невеликими групами, досить рідко. Липень - жовтень. Їстівний гриб. Шапинка червоно-бура, вохряно-бура або сіро-бура, спочатку злегка луската або опушена, в зрілості гола, суха і матова. У молодих грибів напівкругла, пізніше опукла і нарешті подушкоподібна, діаметром 60-150 мм. Трубочки 12-25 мм завдовжки, білі або білуваті, потім бруднувато-кремові або сіруваті, при натисканні буріють. Ніжка 50-150 мм заввишки і 10-30 мм завтовшки, циліндрична або веретеноподібна, біля основи іноді загострена, у верхній частині біла або кремова, у нижній частині бура, біля основи синювата, злегка покрита бурими лусочками. М'якоть тверда, біла, в ніжці і на вершині капелюшка рожевіє, в основі ніжки синіє. Смак приємний, запах грибний. Споровий порошок оливково-бурий. Суперечки: 13-17х5-7 мкм, еліпсоїдно-веретеноподібні, гладкі, медово-вохряні. Цей гриб вважається одним з найсмачніших підберезників, оскільки у нього твердий і дуже смачний м'якуш, дуже рідко буває червивим. Йде для приготування різноманітних страв. Можна також сушити. Схожий зовні на L. pseudoscabrum, з яким може траплятися спільно, якщо поруч ростуть граб й осика, що ми спостерігали в Хмельницькій обл. Проте в природі легко відрізняється за морфологією поверхні шапинки, яка у L. pseudoscabrum зморшкувата, до ямчастої.
Поширення в Україні. Західний, Лівобережний, Правобережний та Хар ківський Лісостеп, Західне, Лівобережне і Центральне (Правобережне) Полісся, Старобільський злаково-лучний Степ (Сосін, 1946а, б, як Krombholzia duriuscula; Зерова, Сосін, Роженко, 1979; Akulov, Prydiuk, 2007; Гелюта, Висоцька, Бесєдіна, 2010; Акулов, Прилуцький, 2011). Переважно в заплавних білотополевих лісах, парках, під білою тополею, рідше — осикою, поодиноко або невеликими групами, досить рідко. Липень - жовтень. Їстівний гриб. Шапинка червоно-бура, вохряно-бура або сіро-бура, спочатку злегка луската або опушена, в зрілості гола, суха і матова. У молодих грибів напівкругла, пізніше опукла і нарешті подушкоподібна, діаметром 60-150 мм. Трубочки 12-25 мм завдовжки, білі або білуваті, потім бруднувато-кремові або сіруваті, при натисканні буріють. Ніжка 50-150 мм заввишки і 10-30 мм завтовшки, циліндрична або веретеноподібна, біля основи іноді загострена, у верхній частині біла або кремова, у нижній частині бура, біля основи синювата, злегка покрита бурими лусочками. М'якоть тверда, біла, в ніжці і на вершині капелюшка рожевіє, в основі ніжки синіє. Смак приємний, запах грибний. Споровий порошок оливково-бурий. Суперечки: 13-17х5-7 мкм, еліпсоїдно-веретеноподібні, гладкі, медово-вохряні. Цей гриб вважається одним з найсмачніших підберезників, оскільки у нього твердий і дуже смачний м'якуш, дуже рідко буває червивим. Йде для приготування різноманітних страв. Можна також сушити. Схожий зовні на L. pseudoscabrum, з яким може траплятися спільно, якщо поруч ростуть граб й осика, що ми спостерігали в Хмельницькій обл. Проте в природі легко відрізняється за морфологією поверхні шапинки, яка у L. pseudoscabrum зморшкувата, до ямчастої.
Література
- Гелюта В.П., Акулов О.Ю. Нові та рідкісні для України види роду Leccinum (Boletales, Basidiomycota) // Український ботанічний журнал. - 2012. - Т.69, №6. - С.886-900.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Fungi
Dikarya
Basidiomycota
Agaricomycotina
Agaricomycetes
Boletales
Boletaceae
