НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Galeropsis desertorum
Velen. & Dvořák - Галеропсис пустельний
Синонім
- Psammomyces plantaginiformis Lebedeva
- Galeropsis plantaginiformis (Lebedeva) Singer
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Зникаючі
RDBUkr: Зникаючі
Цінність виду
Примітки
Детально
Ксеромеридіональний вид з диз’юнктивним ареалом. Єдиний представник роду в Україні. Ареал виду та його поширення в Україні: Європа: Іспанія, Італія, Словаччина, Угорщина, Україна, Чехія. Азія: Казахстан, Киргизія, Росія (Дагестан). Україна: Лівобережний Злаковий Степ: Херсонська обл., Голопристанський р-н, Чорноморський біосферний заповідник, цілинний степ (Вассер, 1974); Чаплинський р-н, біосферний заповідник «Асканія-Нова», цілинний степ (Вассер, 1971, 1973, 1974; Вассер, Солдатова, 1977). Чисельність та структура популяцій: У цілинному типчаково-ковиловому степу БЗ «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна у жовтні 1968 р. та в листопаді 1969 р. було зібрано 12 плодових тіл гриба. Причини зміни чисельності: Розорювання цілинних степів. Умови місцезростання: Цілинні різнотравно-типчаково-ковилові та полиново-злакові степи, піщані пасовища із слаболужними ґрунтами, більш або менш задерновані пустелі або напівпустелі, парки (під деревами), грабові діброви. Загальна біоморфологічна характеристика: Молоді плодові тіла кулясті або довгастоциліндричні, пізніше — циліндричні, веретеноподібні, конусоподібні. Шапинка циліндрична, 1,1–2,1×0,2–0,35 см, догори звужена, поздовжня, волокнисто-борозенчаста, тонком’ясиста, світлокаштанова; її нижній край спочатку притиснутий до ніжки, з віком відстає від неї. Пластинки, розташовані на нижній поверхні шапинки, густі, вузькі, по всій довжині однакової ширини, трохи потоншуються до краю, вільні, 0,5–0,7 мм завширшки, сіруваті, потім буріють, при висиханні — темнокоричневі, з закрученим краєм. Споровий порошок іржавокоричнювато-бурий. Спори еліпсоїдні, широкоеліпсоїдні, мигдалеподібні, 12,6– 18,1×5–8,4 мкм, жовтувато-коричнюваті, із зернистим вмістом, гладенькі, з подвійною оболонкою, з чіткою, часто латерально розташованою порою проростання до 1,8 мкм у діаметрі. Ніжка циліндрична, 2,5–4×0,1–2 см, центральна, порожня, донизу трохи вигнута, гладенька, темносіра, гіфи ніжки довгі, паралельні, 1,5–5 у діаметрі, з тонкими оболонками. М’якуш білувато-сірий, жорсткий, без особливого запаху і смаку. Неїстівний. Плодові тіла переважно з’являються восени, у жовтні — на початку листопада. Гумусовий сапротроф. Неїстівний.
Ксеромеридіональний вид з диз’юнктивним ареалом. Єдиний представник роду в Україні. Ареал виду та його поширення в Україні: Європа: Іспанія, Італія, Словаччина, Угорщина, Україна, Чехія. Азія: Казахстан, Киргизія, Росія (Дагестан). Україна: Лівобережний Злаковий Степ: Херсонська обл., Голопристанський р-н, Чорноморський біосферний заповідник, цілинний степ (Вассер, 1974); Чаплинський р-н, біосферний заповідник «Асканія-Нова», цілинний степ (Вассер, 1971, 1973, 1974; Вассер, Солдатова, 1977). Чисельність та структура популяцій: У цілинному типчаково-ковиловому степу БЗ «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна у жовтні 1968 р. та в листопаді 1969 р. було зібрано 12 плодових тіл гриба. Причини зміни чисельності: Розорювання цілинних степів. Умови місцезростання: Цілинні різнотравно-типчаково-ковилові та полиново-злакові степи, піщані пасовища із слаболужними ґрунтами, більш або менш задерновані пустелі або напівпустелі, парки (під деревами), грабові діброви. Загальна біоморфологічна характеристика: Молоді плодові тіла кулясті або довгастоциліндричні, пізніше — циліндричні, веретеноподібні, конусоподібні. Шапинка циліндрична, 1,1–2,1×0,2–0,35 см, догори звужена, поздовжня, волокнисто-борозенчаста, тонком’ясиста, світлокаштанова; її нижній край спочатку притиснутий до ніжки, з віком відстає від неї. Пластинки, розташовані на нижній поверхні шапинки, густі, вузькі, по всій довжині однакової ширини, трохи потоншуються до краю, вільні, 0,5–0,7 мм завширшки, сіруваті, потім буріють, при висиханні — темнокоричневі, з закрученим краєм. Споровий порошок іржавокоричнювато-бурий. Спори еліпсоїдні, широкоеліпсоїдні, мигдалеподібні, 12,6– 18,1×5–8,4 мкм, жовтувато-коричнюваті, із зернистим вмістом, гладенькі, з подвійною оболонкою, з чіткою, часто латерально розташованою порою проростання до 1,8 мкм у діаметрі. Ніжка циліндрична, 2,5–4×0,1–2 см, центральна, порожня, донизу трохи вигнута, гладенька, темносіра, гіфи ніжки довгі, паралельні, 1,5–5 у діаметрі, з тонкими оболонками. М’якуш білувато-сірий, жорсткий, без особливого запаху і смаку. Неїстівний. Плодові тіла переважно з’являються восени, у жовтні — на початку листопада. Гумусовий сапротроф. Неїстівний.
Література
- Придюк Н.П. Флора грибов Украины. Больбитиевые и коприновые грибы. - Киев: ООО НПП Интерсервис, 2015. - 598 с.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Fungi
Dikarya
Basidiomycota
Agaricomycotina
Agaricomycetes
Agaricales
Bolbitiaceae
