НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Castanea sativa
Mill. - Каштан їстівний
Синонім
- Fagus castanea L.
- Castanea prolifera (K. Koch) Hickel
- Castanea vesca Gaertn.
Народна назва
Каштан солодкий, Каштан справжній, Каштан благородний
Каштан солодкий, Каштан справжній, Каштан благородний
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина; Декоративний вид; Медодайні рослини; Технічні культури; Їстівний
Лікарська рослина; Декоративний вид; Медодайні рослини; Технічні культури; Їстівний
Примітки
Детально
Це теплолюбне дерево зростає в вологих субтропічних районах, де на рік випадає не менш ніж 600 мм опадів. Первинний ареал виду охоплював Західний Кавказ, Закавказзя, Північне Середземномор'я. Вже в античну добу їстівні каштани почали вирощувати на плантаціях, тому зараз вони зустрічаються на півдні Англії, Ірландії, Скандинавії, в Німеччині, Швейцарії, Угорщині, Молдові, Західній Україні, на Південному березі Криму, у Краснодарському краї. Промислові насадження зосереджені в Середній та Південній Франції, Іспанії та Італії. Каштан їстівний поступово розповсюджується з рівнин Закарпаття у карпатські ліси до висоти 600 м. Застосовуючи ступінчасту акліматизацію, був перенесений у дендропарк та лісгоспзаг Львівського лісотехнічного інституту. У дендропарку ще в 1949 р. успішно акліматизувався, плодоносить, дає насіння яке сходить. Середній вік дерев каштану їстівного становить 200-300 років, проте подекуди зустрічаються екземпляри діаметром близько 2,5 м, вік яких становить 600-800 років. Деякі каштани-довгожителі набагато перевищують вік 1000 років: були описані дерева до 26 м в обхваті. Відомий каштан Етни, що складався з п'яти стовбурів, мав 64 м в обхваті та вік 3000 років. Каштани відрізняються високим темпом росту в молодості, вологість повітря і ґрунту є основними умовами для успішного їх розвитку. Хоча каштан найкраще росте на родючих ґрунтах, він може рости на кам'янистих і навіть на піщаних ґрунтах. Страждає від зимових морозів, а ще більше — від весняних та осінніх ранкових приморозків. Дерево переносить помірне затінення і відносно мало та рідко зазнає ураження комахами. Посуху, завдяки добре розвиненому вглиб корінню, переносить цілком нормально. Запилення відбувається за допомогою вітру та комах. Вітром пилок може розноситися на відстань до 100 км, проте достатня для запліднення кількість пилку спостерігається лише на відстані 20-30 м від дерева. У природі зареєстровано 134 види комах — запилювачів каштану, переважно це жуки і бджоли. Запилення перехресне. Дикі дерева починають плодоносити з 25-30 років, культурні — з 40-60-річного віку. Їстівні каштани придатні до культивування на всіх теренах України. Для отримання саджанців та паростків слід восени посадити їх плоди у ґрунт не глибше, ніж на 3-5 см. Бажано прикрити посадку від морозу опалим листям. Для посадки годяться лише свіжі, а не висушені каштани. У природі плодами каштанів живляться дикі кабани, вивірки, ворони та сойки. Дехто з них влаштовує комори з запасом плодів на зиму, частина плодів з невикористаних комор навесні проростає. Також каштани утворюють мікоризу, тому під ними завжди багато грибів, що слугує додатковим джерелом доходу для фермерів, які займаються вирощуванням цієї культури. Цінна медоносна, горіхоплідна, декоративна культура. Каштан їстівний дає високоякісну деревину: красиву, міцну, легку та довговічну. Дошки з каштана не гниють при підвищеній вологості, що високо цінується в субтропіках, вони йдуть на виготовлення меблів, а також використовуються у будівельній справі. Головний продукт, заради якого вирощують це дерево — горіхи. Вони дуже поживні, містять багато білку, незамінних амінокислот, вуглеводів і мало клітковини. Через високий вміст крохмалю і глюкози вони швидко псуються. Це відрізняє їх від справжніх горіхів, які багаті переважно жирами. Невелика кількість жиру, що міститься у каштанах, складається переважно з лінолевої та ліноленової кислот (550-718 мг% та 78-92 мг% відповідно). З мінеральних речовин у них міститься багато калію, проте каштани бідні на натрій. Крім того, в плодах можна знайти термостабільні вітаміни В2, В3. віже листя каштана використовують у народній медицині для лікування проносу, ран, кашлю; для фарбування тканин; в обмеженій кількості — для виготовлення лосьйонів. Опале листя використовують як підстилку у стайнях або як добриво.
Це теплолюбне дерево зростає в вологих субтропічних районах, де на рік випадає не менш ніж 600 мм опадів. Первинний ареал виду охоплював Західний Кавказ, Закавказзя, Північне Середземномор'я. Вже в античну добу їстівні каштани почали вирощувати на плантаціях, тому зараз вони зустрічаються на півдні Англії, Ірландії, Скандинавії, в Німеччині, Швейцарії, Угорщині, Молдові, Західній Україні, на Південному березі Криму, у Краснодарському краї. Промислові насадження зосереджені в Середній та Південній Франції, Іспанії та Італії. Каштан їстівний поступово розповсюджується з рівнин Закарпаття у карпатські ліси до висоти 600 м. Застосовуючи ступінчасту акліматизацію, був перенесений у дендропарк та лісгоспзаг Львівського лісотехнічного інституту. У дендропарку ще в 1949 р. успішно акліматизувався, плодоносить, дає насіння яке сходить. Середній вік дерев каштану їстівного становить 200-300 років, проте подекуди зустрічаються екземпляри діаметром близько 2,5 м, вік яких становить 600-800 років. Деякі каштани-довгожителі набагато перевищують вік 1000 років: були описані дерева до 26 м в обхваті. Відомий каштан Етни, що складався з п'яти стовбурів, мав 64 м в обхваті та вік 3000 років. Каштани відрізняються високим темпом росту в молодості, вологість повітря і ґрунту є основними умовами для успішного їх розвитку. Хоча каштан найкраще росте на родючих ґрунтах, він може рости на кам'янистих і навіть на піщаних ґрунтах. Страждає від зимових морозів, а ще більше — від весняних та осінніх ранкових приморозків. Дерево переносить помірне затінення і відносно мало та рідко зазнає ураження комахами. Посуху, завдяки добре розвиненому вглиб корінню, переносить цілком нормально. Запилення відбувається за допомогою вітру та комах. Вітром пилок може розноситися на відстань до 100 км, проте достатня для запліднення кількість пилку спостерігається лише на відстані 20-30 м від дерева. У природі зареєстровано 134 види комах — запилювачів каштану, переважно це жуки і бджоли. Запилення перехресне. Дикі дерева починають плодоносити з 25-30 років, культурні — з 40-60-річного віку. Їстівні каштани придатні до культивування на всіх теренах України. Для отримання саджанців та паростків слід восени посадити їх плоди у ґрунт не глибше, ніж на 3-5 см. Бажано прикрити посадку від морозу опалим листям. Для посадки годяться лише свіжі, а не висушені каштани. У природі плодами каштанів живляться дикі кабани, вивірки, ворони та сойки. Дехто з них влаштовує комори з запасом плодів на зиму, частина плодів з невикористаних комор навесні проростає. Також каштани утворюють мікоризу, тому під ними завжди багато грибів, що слугує додатковим джерелом доходу для фермерів, які займаються вирощуванням цієї культури. Цінна медоносна, горіхоплідна, декоративна культура. Каштан їстівний дає високоякісну деревину: красиву, міцну, легку та довговічну. Дошки з каштана не гниють при підвищеній вологості, що високо цінується в субтропіках, вони йдуть на виготовлення меблів, а також використовуються у будівельній справі. Головний продукт, заради якого вирощують це дерево — горіхи. Вони дуже поживні, містять багато білку, незамінних амінокислот, вуглеводів і мало клітковини. Через високий вміст крохмалю і глюкози вони швидко псуються. Це відрізняє їх від справжніх горіхів, які багаті переважно жирами. Невелика кількість жиру, що міститься у каштанах, складається переважно з лінолевої та ліноленової кислот (550-718 мг% та 78-92 мг% відповідно). З мінеральних речовин у них міститься багато калію, проте каштани бідні на натрій. Крім того, в плодах можна знайти термостабільні вітаміни В2, В3. віже листя каштана використовують у народній медицині для лікування проносу, ран, кашлю; для фарбування тканин; в обмеженій кількості — для виготовлення лосьйонів. Опале листя використовують як підстилку у стайнях або як добриво.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Fagales
Fagaceae
