НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lobaria pulmonaria
(L.) Hoffm. - Лобарія легеневоподібна
Синонім
- Lichen pulmonarius L.
- Lichen reticulatus (Hoffm.) Gilib.
- Lobaria pulmonacea (Ach.) Shirley
- Parmelia pulmonacea Ach.
- Parmelia pulmonaria (L.) Spreng.
- Platysma pulmonarium (L.) Frege
- Pulmonaria reticulata Hoffm.
- Sticta pulmonacea (Ach.) Ach.
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Вразливі
RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Лікарська рослина
Лікарська рослина
Примітки
Лобарія легеневоподібна занесена до Червоної книги Білорусі, та Литви.
Лобарія легеневоподібна занесена до Червоної книги Білорусі, та Литви.
Детально
Раніше вид був широко розповсюджений в Європі, але зараз, у зв'язку із забрудненням повітря та порушенням біотопів внаслідок вирубування лісів, вид є вимираючим. Вид вважається одним з індикаторів пралісів. Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Кавказ, Урал, Сибір, Далекий Схід, Японські о-ви, пн. Корейського п-ва, Пн. Америцка, Канарські о-ви, Африка, Нова Зеландія; можливо, Китай. Закарпаття, Українські Карпати та Прикарпаття, Правобережжя, Гірський Крим, пд. берег Криму. Адм. регіони: Жт, Кв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Кр. Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці або невеликими групами. За останні десятиріччя вид зник у багатьох місцях зростання на Поліссі; можливо, повністю втрачено у лісостеповій зоні. Причини зміни чисельності: Забруднення атмосферного повітря (особливо чутлива до двоокису сірки та кислотних дощів), порушення біотопів унаслідок вирубування лісів, меліорації тощо. Умови місцезростання: Листяні, рідше хвойні породи (переважно на нижній частині стовбурів старих буків), вкриті мохом скелі (найчастіше в районах з досить вологим кліматом). Загальна біоморфологічна характеристика: Слань великолистувата (10–30 см завдовжки, 5–20 см завширшки), з ріжкоподібними або ложкоподібними кінчиками; зеленуватооливкова або коричнювата, ребриста, з сітчасто розташованими заглибинами на поверхні і відповідними здуттями зісподу. Соралі великі, горбкуваті, розташовані вздовж ребер на верхній частині слані. Апотеції (діаметр 2–5 мм) майже чашоподібні, з червоно-коричневим увігнутим диском, знаходяться по краях лопатей. Розмножується нестатевим (паличкоподібними пікноконідіями, соредіями або фрагментами слані) та статевим (2–4-клітинними веретеноподібними спорами) шляхом. Охороняється у Карпатському та Ужанському НПП, НПП «Синевир», Карпатському БЗ, Кримському та Карадазькому ПЗ. Необхідно контролювати стан популяцій та здійснювати заходи, спрямовані на збереження старих лісових масивів. Лобарія містить стіктову кислоту і гірофорову кислоту. Ці речовини захищають лишайник від поїдання травоїдними тваринами та черевоногими моллюсками. Також лобарія містить альдити: арабітол і волемітол. В лобарії присутні також каротиноїди (> 10 мг/кг): альфа-каротин, бета-каротин. Крім того, лобарія містить різні стероїди, в особливості ергостирол, епістирол, ліхестирол, фітостирол. Верхній шар слані містить меланін, що захищає лишайник від згубної дії ультрафіолетових променів. Його синтез підвищується пропорційно до збільшення кількості освітлення. У народній медицині досі використовується у вигляді відварів для лікування захворювань легень (туберкульоз), а також проти астми і відсутності апетиту. У традиційній індійській медицині застосовується при кровотечах і дерматитах. Відвар із лишайника має протизапальну та противиразкову дію. Спиртовий екстракт лобарії має захисний ефект на шлунково-кишковий тракт щурів, можливо, це пов'язане зі зменшенням інтенсивності перебігу окиснювальних процесів та зниженням запального ефекту нейтрофілів. Крім того, було відзначено, що екстракт має сильну антиоксидантну дію, вірогідно, завдяки наявності фенольних сполук. Лобарія легеневоподібна використовується для отримання оранжевого барвника для шерсті, при дубленні шкір, в парфумерній промисловості та як інгридієнт при виробництві пива.
Раніше вид був широко розповсюджений в Європі, але зараз, у зв'язку із забрудненням повітря та порушенням біотопів внаслідок вирубування лісів, вид є вимираючим. Вид вважається одним з індикаторів пралісів. Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Кавказ, Урал, Сибір, Далекий Схід, Японські о-ви, пн. Корейського п-ва, Пн. Америцка, Канарські о-ви, Африка, Нова Зеландія; можливо, Китай. Закарпаття, Українські Карпати та Прикарпаття, Правобережжя, Гірський Крим, пд. берег Криму. Адм. регіони: Жт, Кв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Кр. Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці або невеликими групами. За останні десятиріччя вид зник у багатьох місцях зростання на Поліссі; можливо, повністю втрачено у лісостеповій зоні. Причини зміни чисельності: Забруднення атмосферного повітря (особливо чутлива до двоокису сірки та кислотних дощів), порушення біотопів унаслідок вирубування лісів, меліорації тощо. Умови місцезростання: Листяні, рідше хвойні породи (переважно на нижній частині стовбурів старих буків), вкриті мохом скелі (найчастіше в районах з досить вологим кліматом). Загальна біоморфологічна характеристика: Слань великолистувата (10–30 см завдовжки, 5–20 см завширшки), з ріжкоподібними або ложкоподібними кінчиками; зеленуватооливкова або коричнювата, ребриста, з сітчасто розташованими заглибинами на поверхні і відповідними здуттями зісподу. Соралі великі, горбкуваті, розташовані вздовж ребер на верхній частині слані. Апотеції (діаметр 2–5 мм) майже чашоподібні, з червоно-коричневим увігнутим диском, знаходяться по краях лопатей. Розмножується нестатевим (паличкоподібними пікноконідіями, соредіями або фрагментами слані) та статевим (2–4-клітинними веретеноподібними спорами) шляхом. Охороняється у Карпатському та Ужанському НПП, НПП «Синевир», Карпатському БЗ, Кримському та Карадазькому ПЗ. Необхідно контролювати стан популяцій та здійснювати заходи, спрямовані на збереження старих лісових масивів. Лобарія містить стіктову кислоту і гірофорову кислоту. Ці речовини захищають лишайник від поїдання травоїдними тваринами та черевоногими моллюсками. Також лобарія містить альдити: арабітол і волемітол. В лобарії присутні також каротиноїди (> 10 мг/кг): альфа-каротин, бета-каротин. Крім того, лобарія містить різні стероїди, в особливості ергостирол, епістирол, ліхестирол, фітостирол. Верхній шар слані містить меланін, що захищає лишайник від згубної дії ультрафіолетових променів. Його синтез підвищується пропорційно до збільшення кількості освітлення. У народній медицині досі використовується у вигляді відварів для лікування захворювань легень (туберкульоз), а також проти астми і відсутності апетиту. У традиційній індійській медицині застосовується при кровотечах і дерматитах. Відвар із лишайника має протизапальну та противиразкову дію. Спиртовий екстракт лобарії має захисний ефект на шлунково-кишковий тракт щурів, можливо, це пов'язане зі зменшенням інтенсивності перебігу окиснювальних процесів та зниженням запального ефекту нейтрофілів. Крім того, було відзначено, що екстракт має сильну антиоксидантну дію, вірогідно, завдяки наявності фенольних сполук. Лобарія легеневоподібна використовується для отримання оранжевого барвника для шерсті, при дубленні шкір, в парфумерній промисловості та як інгридієнт при виробництві пива.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Fungi
Dikarya
Ascomycota
Lecanoromycetes_unranked_taxon
Lecanoromycetes
Peltigerales
Lobariaceae
