НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lucilia caesar
(Linnaeus, 1758) - Муха падальна зелена
Синонім
- Musca caesar Linnaeus, 1758
- Lucilia albiceps Meigen, 1838
- Lucilia angustifrons Townsend, 1908
- Lucilia azurea Robineau-Desvoidy, 1830
- Lucilia lepida Robineau-Desvoidy, 1830
- Musca splendida Meigen, 1826
- Musca viridi-caerulea De Geer, 1776
Народна назва
Падальниця зелена звичайна, Люцілія цезар
Падальниця зелена звичайна, Люцілія цезар
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Вид-запилювач
Вид-запилювач
Примітки
Детально
Палеарктика, окрім крайньої півночі. В Україні поширений у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Київській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та АР Крим. Личинки мешкають у трупах різноманітних хребетних: даурського хом’ячка Cricetulus barabensis (Артамонов, 1997), мишоподібних гризунів (Davies, 1999; Smith, Wall, 1997, 1998), овець (Davies, 1999; Hall, 1997; Hall, Farkas, Papp, Darvas, 2000), свійських свиней та людей (Grassberger, Frank, 2004), іноді у фекаліях (Kano, Shinonaga, 1968). Личинки викликають факультативні тканинні мійязи людини (Draber-Mońko, 2004; Gaponov, 1995), собак (Гончаров, 1975), котів (Supperer, Hinaidy, 1987), овець (Гончаров, 1975; Brinkmann, 1976; Gaponov, 1995; Minař, Zajiček, Dvorakova, Malasek, 1975; Nielsen, 1984; Norris, Titcher, 1997; Soler-Cruz, 2000; Stevens, Wall, 1997; Wall, French, Morgan, 1992), великої рогатої худоби (Ribbeck, Danner, Erice, 1987), кролів (Principato, Cioffi, 1996), європейського їжака Erinaceus europaeus (Draber-Mońko, 2004). Личинок інколи застосовують у медичній практиці для лікування остеомієліту (McLellan, 1932) та при судово-медичній експертизі для встановлення часу загибелі (Grassberger, Frank, 2004). Імаго живляться на фекаліях, трупах, нектаром та пилком квіток різноманітних рослин, цукристими виділеннями рівнокрилих Pterocomma populeum та Rhopalosiphon padi (Draber-Mońko, 2004; Verves, 2003, 2005; Verves, Khrokalo, 2010); приваблюються запахом дозрілих плодових тіл гриба Phallus impudicus (Fischer, Vicha, 2003). Гемісинантропний вид; здебільшого трапляється в сільських населених пунктах (Hwang, Turner, 2005), а в містах порівняно нечисленний (Verves, 2005; Verves, Khrokalo, 2010). Імаго численні в лісах та передгір’ях (Kano, Shinonaga, 1968; Mitsui, 2002); у горах трапляються до висоти 2500 м над рівнем моря (Xue, Yang, 2005).
Палеарктика, окрім крайньої півночі. В Україні поширений у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Київській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та АР Крим. Личинки мешкають у трупах різноманітних хребетних: даурського хом’ячка Cricetulus barabensis (Артамонов, 1997), мишоподібних гризунів (Davies, 1999; Smith, Wall, 1997, 1998), овець (Davies, 1999; Hall, 1997; Hall, Farkas, Papp, Darvas, 2000), свійських свиней та людей (Grassberger, Frank, 2004), іноді у фекаліях (Kano, Shinonaga, 1968). Личинки викликають факультативні тканинні мійязи людини (Draber-Mońko, 2004; Gaponov, 1995), собак (Гончаров, 1975), котів (Supperer, Hinaidy, 1987), овець (Гончаров, 1975; Brinkmann, 1976; Gaponov, 1995; Minař, Zajiček, Dvorakova, Malasek, 1975; Nielsen, 1984; Norris, Titcher, 1997; Soler-Cruz, 2000; Stevens, Wall, 1997; Wall, French, Morgan, 1992), великої рогатої худоби (Ribbeck, Danner, Erice, 1987), кролів (Principato, Cioffi, 1996), європейського їжака Erinaceus europaeus (Draber-Mońko, 2004). Личинок інколи застосовують у медичній практиці для лікування остеомієліту (McLellan, 1932) та при судово-медичній експертизі для встановлення часу загибелі (Grassberger, Frank, 2004). Імаго живляться на фекаліях, трупах, нектаром та пилком квіток різноманітних рослин, цукристими виділеннями рівнокрилих Pterocomma populeum та Rhopalosiphon padi (Draber-Mońko, 2004; Verves, 2003, 2005; Verves, Khrokalo, 2010); приваблюються запахом дозрілих плодових тіл гриба Phallus impudicus (Fischer, Vicha, 2003). Гемісинантропний вид; здебільшого трапляється в сільських населених пунктах (Hwang, Turner, 2005), а в містах порівняно нечисленний (Verves, 2005; Verves, Khrokalo, 2010). Імаго численні в лісах та передгір’ях (Kano, Shinonaga, 1968; Mitsui, 2002); у горах трапляються до висоти 2500 м над рівнем моря (Xue, Yang, 2005).
Література
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Diptera
Calliphoridae
