НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lucilia illustris
(Meigen, 1826) - Люцілія ілюстріс
Синонім
- Musca illustris Meigen, 1826
- Calliphora simulatrix Pandellé, 1896
- Lucilia consobrina Macquart, 1848
- Lucilia fraterna Macquart, 1848
- Lucilia simulatrix (Pandellé, 1896)
- Musca muralis Walker, 1849
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Вид-запилювач
Вид-запилювач
Примітки
Детально
Голарктика, Орієнтальна область, Австралія. В Україні поширений у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Одеській, Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та АР Крим. Личинки розвиваються в трупах птахів та ссавців (Артамонов, 1997; Brothers, 1999; Otranto, Stewens, 2002), зокрема овець, іноді мишей (Davies, 1999), пацюків, кролів (Singh, Bharti, 2000), перепелів (Smith, Wall, 1997), інколи в фекаліях (Грунин, 1972; Kano, Shinonaga, 1968); викликають факультативні тканинні мійязи людей (Gaponov, 1995; Hall, Farkas, Papp, Darvas, 2000; Laitinen, Nuorteva, Renkonen, 1970), овець (Brinkmann, 1976; Dasgupta, Roy, 1969; Gaponov, 1995; Haddow, Thomson, 1937; Hall, 1997; Hall, Farkas, Papp, Darvas, 2000; Nielsen, 1984; Otranto, Stewens, 2002), єнота Procyon lotor (Botzler, Hurley, 1979), собак (Principato, Cioffi, 1996), лисенят (Hall, Smith, Lane, Crosskey, 1993; Laitinen, Nuorteva, Renkonen, 1970), звичайного їжака Erinaceus europaeus, гірського барана Ovis ammon (Draber-Mońko, 2004), бурозубки звичайної Sorex araneus, білки звичайної Sciurus vulgaris, лося Alces alces (Gaponov, 1995), птаха осоїда європейського Pernis apivorus (Hinaidy, Frey, 1984), також виведені з живих личинок хруща Dictyoploca japonica (Mizukami, 1964). Личинок часто використовують у медичній практиці для загоювання гнійних ран. Імаго живляться на трупах, фекаліях, гниючих фруктах, паді попелиць, квітах, зрілих плодових тілах гриба Phallus impudicus; залітають у приміщення. Найчастіше трапляються в населених пунктах, тваринницьких фермах, пасовища, парки, луки; спорадично в лісах; у горах до 2600 м над рівнем моря. Гемісинантропний вид, характерний для урбанізованих екосистем, зокрема лісопарків.
Голарктика, Орієнтальна область, Австралія. В Україні поширений у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Одеській, Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та АР Крим. Личинки розвиваються в трупах птахів та ссавців (Артамонов, 1997; Brothers, 1999; Otranto, Stewens, 2002), зокрема овець, іноді мишей (Davies, 1999), пацюків, кролів (Singh, Bharti, 2000), перепелів (Smith, Wall, 1997), інколи в фекаліях (Грунин, 1972; Kano, Shinonaga, 1968); викликають факультативні тканинні мійязи людей (Gaponov, 1995; Hall, Farkas, Papp, Darvas, 2000; Laitinen, Nuorteva, Renkonen, 1970), овець (Brinkmann, 1976; Dasgupta, Roy, 1969; Gaponov, 1995; Haddow, Thomson, 1937; Hall, 1997; Hall, Farkas, Papp, Darvas, 2000; Nielsen, 1984; Otranto, Stewens, 2002), єнота Procyon lotor (Botzler, Hurley, 1979), собак (Principato, Cioffi, 1996), лисенят (Hall, Smith, Lane, Crosskey, 1993; Laitinen, Nuorteva, Renkonen, 1970), звичайного їжака Erinaceus europaeus, гірського барана Ovis ammon (Draber-Mońko, 2004), бурозубки звичайної Sorex araneus, білки звичайної Sciurus vulgaris, лося Alces alces (Gaponov, 1995), птаха осоїда європейського Pernis apivorus (Hinaidy, Frey, 1984), також виведені з живих личинок хруща Dictyoploca japonica (Mizukami, 1964). Личинок часто використовують у медичній практиці для загоювання гнійних ран. Імаго живляться на трупах, фекаліях, гниючих фруктах, паді попелиць, квітах, зрілих плодових тілах гриба Phallus impudicus; залітають у приміщення. Найчастіше трапляються в населених пунктах, тваринницьких фермах, пасовища, парки, луки; спорадично в лісах; у горах до 2600 м над рівнем моря. Гемісинантропний вид, характерний для урбанізованих екосистем, зокрема лісопарків.
Література
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Diptera
Calliphoridae
