НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Helicophagella melanura
(Meigen, 1826) - Гелікофаґелля мелянура
Синонім
- Sarcophaga melanura Meigen, 1826
- Bellieria melanura (Meigen, 1826)
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Вид-запилювач
Вид-запилювач
Примітки
Детально
Голарктика, Орієнтальна та Афротропічна (Мавританія) області. Виявлений скрізь на території України. Личинки цього гемісинантропного виду здебільшого розвиваються у фекаліях, іноді гноївці, вигребах убиралень, трупах безхребетних та дрібних хребетних тварин (Артамонов, 1987; Гаджей, 1963; Дремова, 1958; Сычевская, 1960; Трофимов, 1969; Blackith, Blackith, 1990; Blackith, Blackith, O’Connor, 1994; Feng, Liu, Yang, Shi, 1990; Nandi, 2002), органічних рештках у підстилці гнізд ластівки Hirundo rustica (Seguy, 1930[1929]), факультативні паразити наземних черевоногих молюсків Arion hortensis та Helix aspersa (Baer, 1921), саранового Chorthippus brunneus (Draber-Mońko, 1973), личинок пластинчастовусого жука Oryctes nasicornis (Baer, 1921); спричинюють факультативні травматичні мійязи їжаків (Nielsen, Wallhovd, 1978), пацюків, кролів ( Zumpt, Lindner, 1956), людини (Chigusa, Kawai, Kirinoki, Matsuda, Morita, 1997). Мухи живляться нектаром та пилком квітів різноманітних рослин, цукристими виділеннями попелиць, рідинами гниючих фруктів, фекалій, трупів; часто залітають у житлові помешкання; відомі як механічні переносники збудників амебної та бактеріальної дизентерії, сальмонельозу, сепсисів, поліомієліту, онкосфер ціп’яків, яєць гостриків та людської аскариди. Мухи поширені на луках та в інших заплавних екосистемах, на степових і піщаних ділянках, узбережжях морів, тваринницьких фермах, в садах, парках, населених пунктах. У горах імаго трапляються на висотах до 3000 м над рівнем моря.
Голарктика, Орієнтальна та Афротропічна (Мавританія) області. Виявлений скрізь на території України. Личинки цього гемісинантропного виду здебільшого розвиваються у фекаліях, іноді гноївці, вигребах убиралень, трупах безхребетних та дрібних хребетних тварин (Артамонов, 1987; Гаджей, 1963; Дремова, 1958; Сычевская, 1960; Трофимов, 1969; Blackith, Blackith, 1990; Blackith, Blackith, O’Connor, 1994; Feng, Liu, Yang, Shi, 1990; Nandi, 2002), органічних рештках у підстилці гнізд ластівки Hirundo rustica (Seguy, 1930[1929]), факультативні паразити наземних черевоногих молюсків Arion hortensis та Helix aspersa (Baer, 1921), саранового Chorthippus brunneus (Draber-Mońko, 1973), личинок пластинчастовусого жука Oryctes nasicornis (Baer, 1921); спричинюють факультативні травматичні мійязи їжаків (Nielsen, Wallhovd, 1978), пацюків, кролів ( Zumpt, Lindner, 1956), людини (Chigusa, Kawai, Kirinoki, Matsuda, Morita, 1997). Мухи живляться нектаром та пилком квітів різноманітних рослин, цукристими виділеннями попелиць, рідинами гниючих фруктів, фекалій, трупів; часто залітають у житлові помешкання; відомі як механічні переносники збудників амебної та бактеріальної дизентерії, сальмонельозу, сепсисів, поліомієліту, онкосфер ціп’яків, яєць гостриків та людської аскариди. Мухи поширені на луках та в інших заплавних екосистемах, на степових і піщаних ділянках, узбережжях морів, тваринницьких фермах, в садах, парках, населених пунктах. У горах імаго трапляються на висотах до 3000 м над рівнем моря.
Література
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Diptera
Sarcophagidae
