НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття

Megacyclops latipes (Lowndes, 1927) - Меґациклопс лятіпес

Синонім
  • Cyclops latipes Lowndes, 1927
  • Acanthocyclops gigas subsp. latipes (Lowndes, 1927)
  • Acanthocyclops latipes (Lowndes, 1927)
  • Cyclops gigas subsp. latipes Lowndes, 1927
  • Megacyclops gigas subsp. latipes (Lowndes, 1927)
Народна назва

Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Здебільшого північні райони Палеарктики й Неарктики. В Україні вид знаходили на Поліссі, в Лісостепу, Степу, зокрема в Чорноморському заповіднику, у пониззі Дунаю, у гирлі Пруту тощо. Заселяє лише узбережні та придонні частини заплавних озер, боліт, ставків, струмків, мешкає також у пересихаючих водоймах, джерелах. Надає перевагу заростям макрофітів, де може утворювати велику чисельність. Зафіксований на глибині 200 м та в горах на висоті 4000 м н. р. м. Прісноводний циклоп може витримувати солоність до 11‰. Межі рН води, у якій траплявся вид, становлять 5,2−8,2. Активне яйценосіння простежується від початку танення льоду. Має чітко виявлену сезонність. Холодноводно-стенотермний. Моноциклічний. Хижак із широким спектром живлення: малощетинкові черви, планарії, кладоцери, веслоногі, раки, коловертки, личинки комарів, іноді личинки риб. Рачок – проміжний хазяїн деяких нематод, цестод. У яйцях циклопа паразитують евгленоїдиди. β- α-мезосапроб
Література
  • Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
    View source
Експерти

Таксономічна належність

Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Crustacea
Maxillopoda
Cyclopoida
Cyclopidae