НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Senecio vulgaris
L. - Жовтозілля звичайне
Синонім
Народна назва
Дідик звичайний
Дідик звичайний
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина; Отруйний вид
Лікарська рослина; Отруйний вид
Примітки
Детально
Євразійський неморальний вид. Ареал: Африка, Макаронезія: Канарські острови; Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс. Азія, Західна Азія: Афганістан; Єгипет — Синайський півострів; Іран; Ірак; Ізраїль; Ліван; Сирія; Туреччина, Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація: Передкавказзя, Західний і Східний Сибір, Далекий Схід; Китай: Гуйчжоу, Цзілінь, Ляонін, Внутрішня Монголія, Сичуань, Тибетський автономний район, Юньнань; Східна Азія: Корея; Індійський субконтинент: Індія — Ассам, Джамму і Кашмір, Таміл Наду; Європа, Північна Європа: Данія; Фарерські острови; Фінляндія; Ісландія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Велика Британія; Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Словаччина; Швейцарія; Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — Європейська частина; Україна включно з Кримом; Південно-Східна Європа: Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Північна Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Південно-Західна Європа: Франція; Португалія; Іспанія. Інтродукований майже по всій Африці, Австралії, Північній і на сході Південної Америки, в Японії (острів Хонсю), на Тайвані. Росте вздовж доріг, біля житла, на полях, городах, звалищах, рідше — по берегах річок. Бур'ян. Однорічна або дворічна трав'яниста рослина, 15-30 см заввишки з ребристими поодинокими або розгалуженими стеблами. Листя голі або павутинисто-шерстисті, перисто-роздільні, з нерівномірно-зубчастими частками. Кошики дрібні, циліндричні, в щиткоподібних волотях; обгортка подвійна, зовнішніх листочків 8-10, коротше внутрішніх, на верхівці чорні; квіти жовті, всі трубчасті. Тичинок 5, зрощені пиляками в трубочку, через яку проходить стовпчик. Зав'язь нижня одногніздова. Плоди — довгасті, веретеноподібні, ребристі, запушені сім'янки з чубком з брудно-білих волосків. Цвіте з квітня до вересня. Плоди дозрівають у травні-вересні. Лікарська рослина. Містить аскорбінову кислоту, каротин (у листках — 54-61 мг%), дубильні речовини, хінони, флавоноїди, алкалоїди (у листках — 0,49-3,5%; стеблах — 0,2-1,2%; квітках — близько 3%): сенецифіллін, сенеціонін, інтегерімін, платифілін, сарацин, ретрорсин, рутин, барвник, інулін та мінеральні солі. У практиці народної медицини його лікарський настій надземної частини застосовується як засіб, який може регулювати менструації та при істеричних судомах. Препарати, виготовлені з сировини рослини використовуються при запаленні дванадцятипалої кишки та товстої кишки, жовчного міхура і шлунку, при гострих кишкових та шлункових спазмах, гіперацидному гастриті, маткових і різних внутрішніх кровотечах, при бронхіальній астмі й стенокардії. У малих дозах жовтозілля збуджує, а у великих пригнічує центральну нервову систему, його дія подібна до дії атропіну. Сік — дієвий засіб при істеричних судомах, від глистів та при кашлі. Змельчене листя має розсмоктувальну і пом'якшувальну дію. Їх прикладають до наривів, при затвердіннях молочних залоз, гемороїдальних шишок і при фурункулах. У німецькій народній медицині рослину вживали при анемії, тахікардії, циститі. Рослина неофіцинальна. Отруйна.
Євразійський неморальний вид. Ареал: Африка, Макаронезія: Канарські острови; Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс. Азія, Західна Азія: Афганістан; Єгипет — Синайський півострів; Іран; Ірак; Ізраїль; Ліван; Сирія; Туреччина, Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація: Передкавказзя, Західний і Східний Сибір, Далекий Схід; Китай: Гуйчжоу, Цзілінь, Ляонін, Внутрішня Монголія, Сичуань, Тибетський автономний район, Юньнань; Східна Азія: Корея; Індійський субконтинент: Індія — Ассам, Джамму і Кашмір, Таміл Наду; Європа, Північна Європа: Данія; Фарерські острови; Фінляндія; Ісландія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Велика Британія; Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Словаччина; Швейцарія; Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — Європейська частина; Україна включно з Кримом; Південно-Східна Європа: Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Північна Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Південно-Західна Європа: Франція; Португалія; Іспанія. Інтродукований майже по всій Африці, Австралії, Північній і на сході Південної Америки, в Японії (острів Хонсю), на Тайвані. Росте вздовж доріг, біля житла, на полях, городах, звалищах, рідше — по берегах річок. Бур'ян. Однорічна або дворічна трав'яниста рослина, 15-30 см заввишки з ребристими поодинокими або розгалуженими стеблами. Листя голі або павутинисто-шерстисті, перисто-роздільні, з нерівномірно-зубчастими частками. Кошики дрібні, циліндричні, в щиткоподібних волотях; обгортка подвійна, зовнішніх листочків 8-10, коротше внутрішніх, на верхівці чорні; квіти жовті, всі трубчасті. Тичинок 5, зрощені пиляками в трубочку, через яку проходить стовпчик. Зав'язь нижня одногніздова. Плоди — довгасті, веретеноподібні, ребристі, запушені сім'янки з чубком з брудно-білих волосків. Цвіте з квітня до вересня. Плоди дозрівають у травні-вересні. Лікарська рослина. Містить аскорбінову кислоту, каротин (у листках — 54-61 мг%), дубильні речовини, хінони, флавоноїди, алкалоїди (у листках — 0,49-3,5%; стеблах — 0,2-1,2%; квітках — близько 3%): сенецифіллін, сенеціонін, інтегерімін, платифілін, сарацин, ретрорсин, рутин, барвник, інулін та мінеральні солі. У практиці народної медицини його лікарський настій надземної частини застосовується як засіб, який може регулювати менструації та при істеричних судомах. Препарати, виготовлені з сировини рослини використовуються при запаленні дванадцятипалої кишки та товстої кишки, жовчного міхура і шлунку, при гострих кишкових та шлункових спазмах, гіперацидному гастриті, маткових і різних внутрішніх кровотечах, при бронхіальній астмі й стенокардії. У малих дозах жовтозілля збуджує, а у великих пригнічує центральну нервову систему, його дія подібна до дії атропіну. Сік — дієвий засіб при істеричних судомах, від глистів та при кашлі. Змельчене листя має розсмоктувальну і пом'якшувальну дію. Їх прикладають до наривів, при затвердіннях молочних залоз, гемороїдальних шишок і при фурункулах. У німецькій народній медицині рослину вживали при анемії, тахікардії, циститі. Рослина неофіцинальна. Отруйна.
Література
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Asterales
Asteraceae (=Compositae)
