НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Latrodectus tredecimguttatus
(Rossi, 1790) - Каракурт
Синонім
- Aranea tredecimguttatus Rossi, 1790
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Отруйний вид
Отруйний вид
Примітки
Детально
Один з найнебезпечніших видів павуків роду Чорних вдів. Укус його у 50 разів отруйніший, ніж укус тарантула. Смертність від його укусу за підрахунками вчених становить приблизно 4%, а отрута у 15 разів сильніша за отруту гримучої змії. Назва каракурт походить від тюркських слів qara — чорний і qurt — жах, монстр. Вид широко поширений в Європі у Середземномор'ї, від Португалії на заході до степової України на сході. Також відомий у країнах Середньої Азії, де помилково вказується під назвою Latrodectus lugubris. Раніше європейська чорна вдова вказувалася як підвид американської чорної вдови, Latrodectus mactans. Селяться каракурти у місцях, де ростуть бур'яни, для житла плетуть гніздо з павутини, прикріплюючи його до трави. Павуки-каракурти поширені на півдні України, біля Азовського моря. На Херсонщині каракурти з'явились давно, знайдені вони на Кінбурнській косі, Солоноозерній ділянці, Джарилгачі, узбережжі Лазурного та Залізного порту, Буркутах, а тепер зустрічається в районі Таврійського житломасиву та Кіндійки. В Одеській області на Катранській косі, вздовж морського узбережжя. Ці павуки мають 8 очей, які розташовуються у 2 ряди. Хеліцери у них вертикальні і не дуже великі. Ноги без товстих шипів, але з численними щетинками. На кінці лапок розташовані 3 кігтики: основні зубцюваті і додатковий — сильно витягнутий. Черевце часто округле, навіть кулясте. Органи дихання представлені 1 парою легеневих мішків і 1 парою трахей. Самка досягає 2 см, оксамитово-чорного кольору. Під час розмноження у неї на черевці з'являються червоні цяточки. Самці менші від самок. Після спарювання, якщо самець не встигає втекти, самка його з'їдає, за що й отримала назву «чорна вдова». Його отрута унікальна за своєю силою: вона сильніша від отрути гюрзи в 15 разів. На щастя, каракурт набагато менший від гюрзи, інакше ніхто не вижив би після його укусу. Він — родич знаменитої «чорної вдови», яка живе у Північній Америці. За оцінкою фахівців, павуки ніколи не нападають першими й без причини. Найчастішими є випадки укусів у ногу, коли людина взуває старе взуття, попередньо не перевіривши його, яке самиці уподобали собі для гнізда. Після укусу на шкірі з'являється маленька червона цятка, що швидко блідне. Укус каракурта викликає психічну неврівноваженість у людини, пекучий біль, який через 15-30 хвилин розповсюджується по всьому тілу. У потерпілого виникає біль в області живота, слиновиділення і потовиділення, порушення роботи серця, поважчення дихання. За даними обласних санітарно-епідеміологічних станцій з укусів каракуртів, вкушені павуком частіше потрапляють до лікарні в дуже важкому стані, з високим артеріальним тиском і алергічними реакціями організму.
Один з найнебезпечніших видів павуків роду Чорних вдів. Укус його у 50 разів отруйніший, ніж укус тарантула. Смертність від його укусу за підрахунками вчених становить приблизно 4%, а отрута у 15 разів сильніша за отруту гримучої змії. Назва каракурт походить від тюркських слів qara — чорний і qurt — жах, монстр. Вид широко поширений в Європі у Середземномор'ї, від Португалії на заході до степової України на сході. Також відомий у країнах Середньої Азії, де помилково вказується під назвою Latrodectus lugubris. Раніше європейська чорна вдова вказувалася як підвид американської чорної вдови, Latrodectus mactans. Селяться каракурти у місцях, де ростуть бур'яни, для житла плетуть гніздо з павутини, прикріплюючи його до трави. Павуки-каракурти поширені на півдні України, біля Азовського моря. На Херсонщині каракурти з'явились давно, знайдені вони на Кінбурнській косі, Солоноозерній ділянці, Джарилгачі, узбережжі Лазурного та Залізного порту, Буркутах, а тепер зустрічається в районі Таврійського житломасиву та Кіндійки. В Одеській області на Катранській косі, вздовж морського узбережжя. Ці павуки мають 8 очей, які розташовуються у 2 ряди. Хеліцери у них вертикальні і не дуже великі. Ноги без товстих шипів, але з численними щетинками. На кінці лапок розташовані 3 кігтики: основні зубцюваті і додатковий — сильно витягнутий. Черевце часто округле, навіть кулясте. Органи дихання представлені 1 парою легеневих мішків і 1 парою трахей. Самка досягає 2 см, оксамитово-чорного кольору. Під час розмноження у неї на черевці з'являються червоні цяточки. Самці менші від самок. Після спарювання, якщо самець не встигає втекти, самка його з'їдає, за що й отримала назву «чорна вдова». Його отрута унікальна за своєю силою: вона сильніша від отрути гюрзи в 15 разів. На щастя, каракурт набагато менший від гюрзи, інакше ніхто не вижив би після його укусу. Він — родич знаменитої «чорної вдови», яка живе у Північній Америці. За оцінкою фахівців, павуки ніколи не нападають першими й без причини. Найчастішими є випадки укусів у ногу, коли людина взуває старе взуття, попередньо не перевіривши його, яке самиці уподобали собі для гнізда. Після укусу на шкірі з'являється маленька червона цятка, що швидко блідне. Укус каракурта викликає психічну неврівноваженість у людини, пекучий біль, який через 15-30 хвилин розповсюджується по всьому тілу. У потерпілого виникає біль в області живота, слиновиділення і потовиділення, порушення роботи серця, поважчення дихання. За даними обласних санітарно-епідеміологічних станцій з укусів каракуртів, вкушені павуком частіше потрапляють до лікарні в дуже важкому стані, з високим артеріальним тиском і алергічними реакціями організму.
Література
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Chelicerata
Arachnida
Araneae
Theridiidae
