НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Eryngium planum
L. - Миколайчики плоскі
Синонім
- Eryngium armatum Csato
- Eryngium brunardii Guétrot
- Eryngium caeruleum Gilib.
- Eryngium intermedium Weinm.
- Eryngium latifolium Gilib.
- Eryngium planifolium Pall.
- Eryngium pumilum Gilib.
- Eryngium pusillum Gilib.
Народна назва
Миколайчики сині, Миколайчик синій, миколайка, синьоголов, перенос-зілля
Миколайчики сині, Миколайчик синій, миколайка, синьоголов, перенос-зілля
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина
Лікарська рослина
Примітки
Детально
Росте на більшій частині України, крім Карпат і Криму, по степах, перелогах, пісках, по заплавних луках, біля шляхів. Стебло 30-80 см заввишки, у верхній частині розгалужене, синювате. Листки шкірясті, прикореневі — довгочерешкові, цілісні, колючі, нижні стеблові — короткочерешкові, цілісні, або більш-менш роздільні, верхні — сидячі, 3-5-роздільні, поділені на колючі частки. Квіткові головки яйцеподібні, розміщені на кінцях гілок, листочки обгортки — з колючими зубцями. Пелюстки блакитні. Плід — двосім'янка, вкрита лусочками. Цвіте у червні — вересні. Трава містить ефірну олію (0,1-0,2%), сапонін (0,5%), таніди (до 1,5%), яблучну, лимонну, малонову, щавлеву та гліколеву кислоти і поліацетиленові сполуки. Корені мають близький до трави вміст хімічних речовин. Рослина виявляє сечогінну і протиспастичну дію. Вживають її як ефективний засіб від кашлю, особливо у дітей. У народній медицині цю рослину використовують при водянці, статевих розладах, від шлункового й серцевого болю, при безсонні, ревматизмі, зубному болі й карієсі та при бронхіальній астмі. Корені вважались протиотрутою при отруєнні грибами. Зовнішньо миколайчики застосовують для ванн при фітодерматозах й артриті. В їжу використовують, як і миколайчики польові.
Росте на більшій частині України, крім Карпат і Криму, по степах, перелогах, пісках, по заплавних луках, біля шляхів. Стебло 30-80 см заввишки, у верхній частині розгалужене, синювате. Листки шкірясті, прикореневі — довгочерешкові, цілісні, колючі, нижні стеблові — короткочерешкові, цілісні, або більш-менш роздільні, верхні — сидячі, 3-5-роздільні, поділені на колючі частки. Квіткові головки яйцеподібні, розміщені на кінцях гілок, листочки обгортки — з колючими зубцями. Пелюстки блакитні. Плід — двосім'янка, вкрита лусочками. Цвіте у червні — вересні. Трава містить ефірну олію (0,1-0,2%), сапонін (0,5%), таніди (до 1,5%), яблучну, лимонну, малонову, щавлеву та гліколеву кислоти і поліацетиленові сполуки. Корені мають близький до трави вміст хімічних речовин. Рослина виявляє сечогінну і протиспастичну дію. Вживають її як ефективний засіб від кашлю, особливо у дітей. У народній медицині цю рослину використовують при водянці, статевих розладах, від шлункового й серцевого болю, при безсонні, ревматизмі, зубному болі й карієсі та при бронхіальній астмі. Корені вважались протиотрутою при отруєнні грибами. Зовнішньо миколайчики застосовують для ванн при фітодерматозах й артриті. В їжу використовують, як і миколайчики польові.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Apiales
Apiaceae
