НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Apoderus coryli
(C. Linnaeus, 1758) - Трубкокрут ліщиновий
Синонім
- Attelabus coryli C. Linnaeus, 1758
- Apoderus excoriatoruber (C.DeGeer, 1775)
- Attelabus avellanae C. Linnaeus, 1767
- Attelabus collaris (J.A. Scopoli, 1763)
- Attelabus morio F.A. Bonelli, 1812
- Bruchus avellanae (C. Linnaeus, 1767)
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Вид поширений майже по всій Європі, в Закавказзі, Західному Сибіру, Монголії, Китаї, Далекому Сході. В Україні зареєстрований в Криму та 10 областях — у Лісостепу, Поліссі та Карпатах). Вид є мешканцем листяних лісів, парків та садів. Активні жуки трапляються у природі з кінця весни (травень) до початку осені (вересень). Вони харчуються листям дерев, найчастіше — на ліщині, фундуку, вільсі, часом на дубі, березі, грабі, буці, зрідка на вербі або липі. Після парування (травень-червень) самиці надрізають особливим чином листкову пластинку. Після цього вони згортають листок у вигляді трубчастого пакуночка, який тримає цю форму і сам собою не розкривається. У стінці пакуночка самиця вигризає отвір, крізь який відкладає всередину до 5–6 яєць. Щодня самиця може виготовляти декілька таких пакуночків. Період відкладання яєць триває кілька тижнів. Личинки гризуть листя своєї схованки, у ній же заляльковуються, коли вона впаде. Перші імаго нового покоління з'являються наприкінці серпня-восени. Вони зимують у підстилці з опалого листя й трави, у верхньому шарі ґрунту. Деякі личинки не встигають залялькуватися до перших холодів і впадають у діапаузу. Заляльковуються вони наступної весни. У субтропічному кліматі вид дає два покоління, окремі личинки другого можуть зазимувати. Подібно до інших видів, ліщиновий трубкокрут є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Звичайно, чисельність цього виду незначна, і втрати від його діяльності економічно невідчутні. Шкода від нього може виявитись помітною у агроценозах — лісосмугах, штучних лісових масивах, парках та декоративних насадженнях, а також у промислових насадженнях фундуку і ліщини.
Вид поширений майже по всій Європі, в Закавказзі, Західному Сибіру, Монголії, Китаї, Далекому Сході. В Україні зареєстрований в Криму та 10 областях — у Лісостепу, Поліссі та Карпатах). Вид є мешканцем листяних лісів, парків та садів. Активні жуки трапляються у природі з кінця весни (травень) до початку осені (вересень). Вони харчуються листям дерев, найчастіше — на ліщині, фундуку, вільсі, часом на дубі, березі, грабі, буці, зрідка на вербі або липі. Після парування (травень-червень) самиці надрізають особливим чином листкову пластинку. Після цього вони згортають листок у вигляді трубчастого пакуночка, який тримає цю форму і сам собою не розкривається. У стінці пакуночка самиця вигризає отвір, крізь який відкладає всередину до 5–6 яєць. Щодня самиця може виготовляти декілька таких пакуночків. Період відкладання яєць триває кілька тижнів. Личинки гризуть листя своєї схованки, у ній же заляльковуються, коли вона впаде. Перші імаго нового покоління з'являються наприкінці серпня-восени. Вони зимують у підстилці з опалого листя й трави, у верхньому шарі ґрунту. Деякі личинки не встигають залялькуватися до перших холодів і впадають у діапаузу. Заляльковуються вони наступної весни. У субтропічному кліматі вид дає два покоління, окремі личинки другого можуть зазимувати. Подібно до інших видів, ліщиновий трубкокрут є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Звичайно, чисельність цього виду незначна, і втрати від його діяльності економічно невідчутні. Шкода від нього може виявитись помітною у агроценозах — лісосмугах, штучних лісових масивах, парках та декоративних насадженнях, а також у промислових насадженнях фундуку і ліщини.
Література
- Назаренко В.Ю. Довгоносикоподібні жуки (Coleoptera, Curculionoidea) Рівненського природного заповідника та прилеглих територій // Збереження та відтворення біорізноманіття природно-заповідних територій. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю Рівненського природного заповідника (м. Сарни, 11-13 червня 2009 року). - Рівне: ВАТ “Рівненська друкарня”, 2009. - С.497-505.
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Coleoptera
Attelabidae
