НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Hylobius abietis
(C. Linnaeus, 1758) - Довгоносик сосновий великий
Синонім
- Curculio abietis C. Linnaeus, 1758
- Curculio excavatus Schranck, 1798
- Curculio juniperi H. Strøm, 1783
- Curculio tigrinus E.L. Geoffroy, 1785
- Curculio tigris Goeze, 1777
- Rhynchaenus abietis (C. Linnaeus, 1758)
- Rhynchaenus tigrinus (E.L. Geoffroy, 1785)
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Вид-шкідник рослин
Вид-шкідник рослин
Примітки
Детально
Вид поширений майже по всій Палеарктиці: від Португалії та Франції до Китаю і Японії і доходить на півночі до Великої Британії і Фінляндії. В Україні не зареєстрований лише в АР Крим, у Запорізькій, Кіровоградській і Чернівецькій областях. Активні жуки з'являються у природі наприкінці квітня — на початку травня, при температурі 13-15°С і вище. Вони активні понад вечір і вночі, вдень вони ховаються у тріщинах кори, підстилці тощо. До місць харчування довгоносики перелітають або йдуть «пішки». Потурбовані жуки легко впадають у танатоз. Жуки гризуть кору й пагони молодих (3-10 років) сосен, менш охоче — ялин, модрин, ялиць і як виняток — саджанці листяних дерев (дуба, берези, вільхи, горіха). Один жук споживає за добу 23,2 мг соснової кори (0,3 см²), за весь сезон — до 4 г (понад 50 см²). Позбавлені їжі жуки лишаються живими 6-18 діб. Під лісовим шатром довгоносики трапляються рідко, найчастіше вони трапляються на відкритих ділянках (наприклад, на згарищах). Багато жуків скупчується на свіжих вирубках, біля пнів, а також на лісосіках і ослаблених деревах. Саме тут після парування самки відкладають яйця у корені, кореневу шийку і надземну частину пнів. У корі вигризається заглиблення, куди відкладається одне або декілька молочно-білих видовжених яєць. Їх відкладання починається наприкінці травня і триває до кінця літа. За цей період самка відкладає до 60 яєць. Через два-три тижні з яєць вилуплюються личинки. Вони харчуються корою й деревиною, прокладаючи у них звивисті тунелі, де і заляльковуються, заздалегідь створивши для цього розширення — камери. В Україні подальший розвиток відбувається по-різному. Личинки, що вийшли з рано відкладених яєць, раніше інших і заляльковуються. Вони лишаються зимувати у вигляді імаго у лялечкових комірках або молоді жуки виходять на поверхню і після короткого періоду харчування ховаються в укриття і зимують. Розмножуватися вони починають наступної весни. Інша частина популяції зимує на стадії личинок старшого віку. Лялечку вони утворюють у червні-липні наступного року, наприкінці літа з'являються імаго нового покоління. Вони зимують і розмножуються наступної весни. Подібно до інших видів, великий сосновий довгоносик є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. У дикій природі довгоносики уражають, головним чином, рослини, тканини яких почали гнити або всихати. Тож, комахи пришвидшують мінералізацію рослинних тканин, що гинуть. Однак у лісових господарствах жуки завдають чималої шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин. Обгризаючи стовбури молодих дерев та весняні пагони, жуки пошкоджують бруньки та глицю. Це негативно впливає на ріст та фотосинтетичну активність рослин. Якщо пошкодженим виявляється основний пагін, деревце лишається безверхівковим або деформується, утворюючи кривий стовбур або має декілька верхівок. Особливо небезпечні кільцеві пошкодження, коли жуки вигризають кільце кори й частково деревини. При цьому пошкоджуються судини і порушується нормальне живлення рослин, вони починають всихати. Місце погризів може стати «ворітьми» для проникнення збудників хвороб дерева. Поступово ці поранення запливають смолою. Найбільше страждають від пошкоджень молоді дерева, висотою до 80 см. Це робить жука особливо небезпечним у лісорозсадниках. Личинка довгоносика шкоди не завдає, скоріше, навпаки — корисна руйнуванням пеньків.
Вид поширений майже по всій Палеарктиці: від Португалії та Франції до Китаю і Японії і доходить на півночі до Великої Британії і Фінляндії. В Україні не зареєстрований лише в АР Крим, у Запорізькій, Кіровоградській і Чернівецькій областях. Активні жуки з'являються у природі наприкінці квітня — на початку травня, при температурі 13-15°С і вище. Вони активні понад вечір і вночі, вдень вони ховаються у тріщинах кори, підстилці тощо. До місць харчування довгоносики перелітають або йдуть «пішки». Потурбовані жуки легко впадають у танатоз. Жуки гризуть кору й пагони молодих (3-10 років) сосен, менш охоче — ялин, модрин, ялиць і як виняток — саджанці листяних дерев (дуба, берези, вільхи, горіха). Один жук споживає за добу 23,2 мг соснової кори (0,3 см²), за весь сезон — до 4 г (понад 50 см²). Позбавлені їжі жуки лишаються живими 6-18 діб. Під лісовим шатром довгоносики трапляються рідко, найчастіше вони трапляються на відкритих ділянках (наприклад, на згарищах). Багато жуків скупчується на свіжих вирубках, біля пнів, а також на лісосіках і ослаблених деревах. Саме тут після парування самки відкладають яйця у корені, кореневу шийку і надземну частину пнів. У корі вигризається заглиблення, куди відкладається одне або декілька молочно-білих видовжених яєць. Їх відкладання починається наприкінці травня і триває до кінця літа. За цей період самка відкладає до 60 яєць. Через два-три тижні з яєць вилуплюються личинки. Вони харчуються корою й деревиною, прокладаючи у них звивисті тунелі, де і заляльковуються, заздалегідь створивши для цього розширення — камери. В Україні подальший розвиток відбувається по-різному. Личинки, що вийшли з рано відкладених яєць, раніше інших і заляльковуються. Вони лишаються зимувати у вигляді імаго у лялечкових комірках або молоді жуки виходять на поверхню і після короткого періоду харчування ховаються в укриття і зимують. Розмножуватися вони починають наступної весни. Інша частина популяції зимує на стадії личинок старшого віку. Лялечку вони утворюють у червні-липні наступного року, наприкінці літа з'являються імаго нового покоління. Вони зимують і розмножуються наступної весни. Подібно до інших видів, великий сосновий довгоносик є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. У дикій природі довгоносики уражають, головним чином, рослини, тканини яких почали гнити або всихати. Тож, комахи пришвидшують мінералізацію рослинних тканин, що гинуть. Однак у лісових господарствах жуки завдають чималої шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин. Обгризаючи стовбури молодих дерев та весняні пагони, жуки пошкоджують бруньки та глицю. Це негативно впливає на ріст та фотосинтетичну активність рослин. Якщо пошкодженим виявляється основний пагін, деревце лишається безверхівковим або деформується, утворюючи кривий стовбур або має декілька верхівок. Особливо небезпечні кільцеві пошкодження, коли жуки вигризають кільце кори й частково деревини. При цьому пошкоджуються судини і порушується нормальне живлення рослин, вони починають всихати. Місце погризів може стати «ворітьми» для проникнення збудників хвороб дерева. Поступово ці поранення запливають смолою. Найбільше страждають від пошкоджень молоді дерева, висотою до 80 см. Це робить жука особливо небезпечним у лісорозсадниках. Личинка довгоносика шкоди не завдає, скоріше, навпаки — корисна руйнуванням пеньків.
Література
- Назаренко В.Ю. Довгоносикоподібні жуки (Coleoptera, Curculionoidea) Рівненського природного заповідника та прилеглих територій // Збереження та відтворення біорізноманіття природно-заповідних територій. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю Рівненського природного заповідника (м. Сарни, 11-13 червня 2009 року). - Рівне: ВАТ “Рівненська друкарня”, 2009. - С.497-505.
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Coleoptera
Curculionidae
