НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Glycine max
(L.) Merr. - Соя звичайна
Синонім
- Phaseolus max L.
- Dolichos sofa L.
- Glycine angustifolia Miq.
- Glycine formosa Hosok.
- Glycine javanica Thunb.
- Phaseolus sordidus Salisb.
- Soja max (L.) Piper
Народна назва
Соя щетиниста
Соя щетиниста
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Технічні культури; Їстівний
Технічні культури; Їстівний
Примітки
Детально
Однорічна трав'яниста культурна рослина родини бобових, зовні подібна до квасолі, одна з найдавніших їстівних культур. Походить з Південно-східної Азії, поширена у Китаї, Індонезії, Японії, США, Австралії, Кореї, на Далекому Сході Росії, в Україні — в Лісостепу і Степу. Насіння сої містить 35-45 % білків, 17-25 % жиру, 1-2 % лецитину, 5-6 % зольних речовин і вітамінів. З насіння виробляють борошно, олію, крупи, соєве молоко, сурогат кави тощо. З зелених бобів — різноманітні страви, консерви. Використовують також на корм худобі. Крім того жом використовують для виробництва біопалива. Соя — культура мусонного клімату, має підвищені вимоги до забезпечення вологою і теплом. Потреба в теплі зростає від проростання насіння до сходів, а потім до цвітіння і формування насіння, під час дозрівання вимоги до температури дещо зменшуються. Соя вражається великою кількістю хвороб і шкідників. Економічно та екологічно обґрунтована ефективна боротьба з ними потребує дотримання принципів інтегрованого захисту рослин. Найбільш розповсюджені шкідники: люцернова совка — ЕМШ становить 8-10 гусениць на м², акацієва вогнівка, бульбочкові довгоносики, соєва чорно-смугаста блішка — ЕМШ становить 10-15 жуків на м², соєва плодожерка — ЕМШ становить 2-3 яйця на рослину, павутинний кліщ. Найбільш розповсюджені захворювання: фузаріозне в'янення (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду фузарій (Fusarium)), церкоспороз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду церкоспора (Cercospora)), аскохітоз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду аскохіта (Ascochyta)), склеротіноз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду склеротинія (Sclerotinia)), несправжня борошниста роса, вертицильозне в'янення, бактеріальний опік, жовта мозаїка сої. У боротьбі з грибковими та бактеріальними захворюваннями високу ефективність мають глибока зяблева оранка й повна заробка рослинних решток у землю, бо вони є джерелом розповсюдження інфекції. Це значно зменшує ймовірність зараження аскохітозом, периноспорозом та іншими хворобами. На полях уражених фузаріозом не можна висівати сою раніше ніж через 2-3 роки. Насіння потребує протруєння насіннєвими протруйниками. Свіжа соя містить отруйні білки, що нейтралізуються інтенсивним пропарюванням. В різних країнах світу із бобів сої виготовляють борошно, крупи, олію, молоко, печиво, хліб, цукерки, ковбасу, каву, шоколад, цілий ряд кулінарних страв. Велика роль сої у вирішенні проблеми білка в тваринництві.
Однорічна трав'яниста культурна рослина родини бобових, зовні подібна до квасолі, одна з найдавніших їстівних культур. Походить з Південно-східної Азії, поширена у Китаї, Індонезії, Японії, США, Австралії, Кореї, на Далекому Сході Росії, в Україні — в Лісостепу і Степу. Насіння сої містить 35-45 % білків, 17-25 % жиру, 1-2 % лецитину, 5-6 % зольних речовин і вітамінів. З насіння виробляють борошно, олію, крупи, соєве молоко, сурогат кави тощо. З зелених бобів — різноманітні страви, консерви. Використовують також на корм худобі. Крім того жом використовують для виробництва біопалива. Соя — культура мусонного клімату, має підвищені вимоги до забезпечення вологою і теплом. Потреба в теплі зростає від проростання насіння до сходів, а потім до цвітіння і формування насіння, під час дозрівання вимоги до температури дещо зменшуються. Соя вражається великою кількістю хвороб і шкідників. Економічно та екологічно обґрунтована ефективна боротьба з ними потребує дотримання принципів інтегрованого захисту рослин. Найбільш розповсюджені шкідники: люцернова совка — ЕМШ становить 8-10 гусениць на м², акацієва вогнівка, бульбочкові довгоносики, соєва чорно-смугаста блішка — ЕМШ становить 10-15 жуків на м², соєва плодожерка — ЕМШ становить 2-3 яйця на рослину, павутинний кліщ. Найбільш розповсюджені захворювання: фузаріозне в'янення (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду фузарій (Fusarium)), церкоспороз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду церкоспора (Cercospora)), аскохітоз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду аскохіта (Ascochyta)), склеротіноз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду склеротинія (Sclerotinia)), несправжня борошниста роса, вертицильозне в'янення, бактеріальний опік, жовта мозаїка сої. У боротьбі з грибковими та бактеріальними захворюваннями високу ефективність мають глибока зяблева оранка й повна заробка рослинних решток у землю, бо вони є джерелом розповсюдження інфекції. Це значно зменшує ймовірність зараження аскохітозом, периноспорозом та іншими хворобами. На полях уражених фузаріозом не можна висівати сою раніше ніж через 2-3 роки. Насіння потребує протруєння насіннєвими протруйниками. Свіжа соя містить отруйні білки, що нейтралізуються інтенсивним пропарюванням. В різних країнах світу із бобів сої виготовляють борошно, крупи, олію, молоко, печиво, хліб, цукерки, ковбасу, каву, шоколад, цілий ряд кулінарних страв. Велика роль сої у вирішенні проблеми білка в тваринництві.
Література
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Fabales
Fabaceae
