НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Berberis vulgaris
L. - Барбарис звичайний
Синонім
- Berberis angulizans G. Nicholson
- Berberis bigelowii Schrad.
- Berberis calliobotrys Bien. ex Aitch.
- Berberis lycium K. Koch
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Reg
Reg
Цінність виду
Лікарська рослина; Декоративний вид; Медодайні рослини; Технічні культури
Лікарська рослина; Декоративний вид; Медодайні рослини; Технічні культури
Примітки
На регіональному рівні в Україні барбарис звичайний занесений до Червоного списку рослин Дніпропетровської області.
На регіональному рівні в Україні барбарис звичайний занесений до Червоного списку рослин Дніпропетровської області.
Детально
Барбарис звичайний поширений у Центральній, Південній та Східній Європі, в тому числі і в Україні, а також на Кавказі та в Туреччині. Поширений по всій Україні як природно, так і в культурах. Заготівля можлива в Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Полтавській, Сумській і Донецькій областях. Росте в підліску, у хвойних і мішаних лісах, на узліссях, у чагарниках, на кам'янистих схилах. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте в травні — червні, плоди достигають у вересні. Харчова, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна рослина. Плоди барбарису вживають у їжу свіжими або після переробки. З них готують начинку для цукерок, желе, варення, мармелад. На Кавказі з плодів барбарису і невеликої кількості води, перцю та солі готують гостру приправу до м'ясних страв. Оригінальні смакові властивості плодів барбарису зумовлені наявністю в них цукрів (до 7%), органічних кислот (до 7%), вітаміну С (близько 170 мг%). Плоди містять також пектинові, дубильні й фарбувальні речовини. У фруктово-ягідному виробництві з плодів готують лікери, наливки, соки, сиропи, екстракти, безалкогольні напої, які відзначаються своєрідним смаком. Молоді пагони й листки барбарису містять яблучну кислоту, вітаміни С (120 мг%), А (140 мг%), вживають у їжу їх у вигляді салатів і маринадів. Молоде листя має кислуватий смак. У Голландії з нього готують салати, а з підсоленого відвару листя — охолоджувальні напої. Для салатів беруть молоді пагони і листя, які можна використовувати і для заварювання чаю. Барбарис звичайний — добра медоносна рослина, у травні — червні дає багато нектару, разом з іншими медоносами лісу сприяє підготовці бджолиної сім'ї до літніх взятків. Мед приємний на смак, жовтуватого кольору. У науковій медицині використовують листки, кору й корені барбарису — Folia, Cortex, Radix Berberidis. Листки використовують в акушерсько-гінекологічній практиці як кровоспинний засіб. У коренях і корі барбарису міститься алкалоїд берберин. Їх застосовують у медицині як засіб, що знижує кров'яний тиск і серцебиття. Вони мають також глистогінні й кровоспинні властивості. У народній медицині ягоди барбарису рекомендуються для збудження апетиту, тамування спраги, поліпшення роботи шлунка, зниження кров'яного тиску. Корені використовують при захворюванні печінки. В Середній Азії та Індії кору барбарису використовують для лікування лейшманіозу. Молоді гілки, кору й корені барбарису використовують для фарбування вовни в лимонно-жовтий, а шкір — у червонувато-жовтий кольори. Сік із свіжих стиглих ягід у суміші з галунами дає рожеву фарбу, яку використовують для фарбування льону, шовку, паперу й вовни. У декоративному садівництві барбарис застосовують для створення живоплотів, бордюрів, окремих груп. Не рекомендується розводити в лісових смугах поблизу сільськогосподарських угідь, тому, що він є проміжною рослиною-живителем шкідливих для злаків іржастих грибів.
Барбарис звичайний поширений у Центральній, Південній та Східній Європі, в тому числі і в Україні, а також на Кавказі та в Туреччині. Поширений по всій Україні як природно, так і в культурах. Заготівля можлива в Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Полтавській, Сумській і Донецькій областях. Росте в підліску, у хвойних і мішаних лісах, на узліссях, у чагарниках, на кам'янистих схилах. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте в травні — червні, плоди достигають у вересні. Харчова, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна рослина. Плоди барбарису вживають у їжу свіжими або після переробки. З них готують начинку для цукерок, желе, варення, мармелад. На Кавказі з плодів барбарису і невеликої кількості води, перцю та солі готують гостру приправу до м'ясних страв. Оригінальні смакові властивості плодів барбарису зумовлені наявністю в них цукрів (до 7%), органічних кислот (до 7%), вітаміну С (близько 170 мг%). Плоди містять також пектинові, дубильні й фарбувальні речовини. У фруктово-ягідному виробництві з плодів готують лікери, наливки, соки, сиропи, екстракти, безалкогольні напої, які відзначаються своєрідним смаком. Молоді пагони й листки барбарису містять яблучну кислоту, вітаміни С (120 мг%), А (140 мг%), вживають у їжу їх у вигляді салатів і маринадів. Молоде листя має кислуватий смак. У Голландії з нього готують салати, а з підсоленого відвару листя — охолоджувальні напої. Для салатів беруть молоді пагони і листя, які можна використовувати і для заварювання чаю. Барбарис звичайний — добра медоносна рослина, у травні — червні дає багато нектару, разом з іншими медоносами лісу сприяє підготовці бджолиної сім'ї до літніх взятків. Мед приємний на смак, жовтуватого кольору. У науковій медицині використовують листки, кору й корені барбарису — Folia, Cortex, Radix Berberidis. Листки використовують в акушерсько-гінекологічній практиці як кровоспинний засіб. У коренях і корі барбарису міститься алкалоїд берберин. Їх застосовують у медицині як засіб, що знижує кров'яний тиск і серцебиття. Вони мають також глистогінні й кровоспинні властивості. У народній медицині ягоди барбарису рекомендуються для збудження апетиту, тамування спраги, поліпшення роботи шлунка, зниження кров'яного тиску. Корені використовують при захворюванні печінки. В Середній Азії та Індії кору барбарису використовують для лікування лейшманіозу. Молоді гілки, кору й корені барбарису використовують для фарбування вовни в лимонно-жовтий, а шкір — у червонувато-жовтий кольори. Сік із свіжих стиглих ягід у суміші з галунами дає рожеву фарбу, яку використовують для фарбування льону, шовку, паперу й вовни. У декоративному садівництві барбарис застосовують для створення живоплотів, бордюрів, окремих груп. Не рекомендується розводити в лісових смугах поблизу сільськогосподарських угідь, тому, що він є проміжною рослиною-живителем шкідливих для злаків іржастих грибів.
Література
- Гончаренко В.І., Калінович Н.О. Флора судинних рослин Шацького національного природного парку // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Сер.: Біологічні науки. - 2009. - №2. - С.5-17.
View source
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Ranunculales
Berberidaceae
