Синонім
- Culex agilis Bigot, 1889
- Culex bicolor Meigen, 1818
- Culex bifurcatus Linnaeus, 1758
- Culex calcitrans Robineau-Desvoidy, 1827
- Culex ciliaris Walker, 1856
- Culex domesticus Germar, 1817
- Culex fasciatus Müller, 1764
- Culex rufus Meigen, 1818
Народна назва
Комар-пискун
Природоохоронний статус
No status defined
Цінність виду
Організм переносник
Примітки
Детально
Політипний вид (комплекс) кровосисних комарів (Culicidae). Поширений всесвітньо і має велике епідемічне значення. Більшість комарів розміром від 3 до 7 мм. Самиці харчуються соками рослин (для підтримки життя) і кров'ю (для розвитку яєць), головним чином людини, а самець живиться виключно соками рослин. Самиці звичайного комара є переносниками різних інфекційних захворювань людини, таких, наприклад, як японський енцефаліт, гарячка Західного Нілу, а також хвороб тварин, зокрема пташиної малярії, і є об'єктами для досліджень.
Личинки розвиваються на мілині річок і струмків у лісах, лісостепах та у степовій зоні України.
Самиця відкладає яйця в теплу стоячу воду з органічними матеріалами або водною рослинністю. Яйця, які відкладені у вигляді плотів, вільно плавають по водоймищу. У одному плоті можуть бути склеєні від 20 до 30 яєць. Загальна тривалість розвитку від 40 годин до 8 діб, залежить це від температури води, в якій відбувається розвиток. Глибока місцевість або хвилі є згубними для личинок комара.
Це звичайний вид шкідливих комах, дуже поширений в урбанізованих та субурбанізованих місцевостях.
Живлення цукрами є характерною рисою комара. Обидві статі різного віку часто живляться цукрами, зазвичай рослинними, але рідше екзофлорним нектаром і медовою росою. Енергетично кров і нектар взаємозамінні; самиці деяких видів мають вроджену залежність від одного і від іншого: кров їм необхідна для розвитку яєць, а цукор — для виживання, польоту і поліпшення репродукційної здатності. Самиці комарів-пискунів, як й інші представники кровосисних комарів, мають подвійний спосіб живлення, поєднуючи цукор і кров, а самці живляться виключно соками й нектаром рослин.
Може переносити збудників інфекційних хвороб. У людини після укусу на його місці з'являються папули та пухирі. Роздратування місця укусу та виникнення висипань пов'язано з тим, що комар під час укусу вводить секрет, який пригнічує больові рецептори, аби жертва не відчувала біль у місці укусу і не переривала живлення комара. Комар-пискун здатний переносити багато арбовірусних хвороб — японський енцефаліт, гарячку Західного Нілу, гарячку Рифт Валлі, венесуельський, східний і західний енцефаломієліти коней, енцефаліт Сент-Луїс тощо.
У Північній Африці і є основним переносником людських гельмінтозів — філяріїдозів, зокрема, вухереріозу та бругіозу.
Може передавати патогенні для інших тварин гельмінти — таких як трематоди Pneumonoeces variegatus, кінцевим хазяїном якої є звичайна часничниця (Pelobates fuscus) і який потрапляє в тіло часничниці шляхом проковтування комара-пискуна, а також двох інших видів комарів Anopheles maculipennis і Culex territans.
Література
- Рудік В.А. Перші знахідки тропічного виду Aedes albopictus в межах міста Одеса // Сучасна гідроекологія: місце наукових досліджень у вирішенні актуальних проблем : зб. наук. пр. : матеріали VІ наук.-практ. конф. молодих вчених (Київ, 10–11 жовт. 2023 р.). – Київ : Ін-т гідробіології НАН України, 2023. – С.75-77.
View source