НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Rana temporaria
Linnaeus, 1758 - Жаба трав'яна
Синонім
- Rana muta Laurenti, 1768
- Rana platyrrhinus Steenstrup, 1847
- Rana honnorati Héron-Royer, 1881
- Rana aragonensis Planca Soler, Rodriguez Vieites & Suarez Martinez, 1995
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III); EUHD (V)
Be (III); EUHD (V)
Цінність виду
Примітки
Детально
Вид поширений майже у всій Європі (за винятком центральної та південної частин Іберійського півострова, південної Італії та південних Балкан), на схід йде до Уралу, інтродукований в Ірландії та на Фарерських островах. З 4-6 європейських підвидів трав'яної жаби в Україні живе номінативний — R.t.temporaria. В Україні трав'яна жаба поширена у більшій частині північних, західних та східних регіонів, майже повністю відсутня у степових районах. На півдні межа поширення проходить північчю Одеської та Миколаївської (річка Чичиклія) областей, Кіровоградською областю (річка Громоклія), північчю Запорізької області, центральними районами Харківської та Дніпропетровської областей. На Лівобережжі R. temporaria майже повністю зникла, і зараз зрідка трапляється лише у Дніпровсько-Орільському заповіднику. Не виключено, що поширення цього виду може обмежуватися сильними весняними повенями, як, наприклад, її відсутність у заплаві річки Прип'ять. У викопному стані трав'яна жаба виявлена у пізньоплейстоценових покладах у Тернопільській області, і в середньому пліоцені-середньому неоплейстоцені Одеської та Полтавської областей. Вид приурочений до лісових та лісостепових ділянок, але на відміну від зелених жаб з водоймами пов'язаний тільки в період розмноження. Дані про чисельність у різні сезони активності і в різних біотопах відрізняються. Так, у Закарпатті чисельність жаб у березні на нерестовищі в одній водоймі площею 2,5 м² досягала 37 особин, в іншому — 100 особин на 100 м берегової лінії. За результатами обліку після закінчення сезону розмноження (червень-вересень), поширення трав'яних жаб на 100 м маршруту становила 3-20 особин. У басейні річки Південний Буг у сезон розмноження найвища щільність трав'яних жаб відзначається у ставках з прилеглими лісовими біотопами: до 103–116 особин на гектар водойми. На нерестовищах, розташованих в антропогенних ділянках (поля), чисельність становить 77-83 особин на гектар. Дані обліків у різних біотопах і у різні періоди річної активності відрізняються і непрямо вказують на існування міграцій. Так, у названому вище регіоні (басейн річки Південний Буг) влітку в широколистяних лісах щільність трав'яних жаб становить 32-40 особин/га, а восени вона тут досягає величини 109–122 особин/га, на зволожених луках щільність з 84-94 особин/га спадає до 7-9 особин/га. Для трав'яних жаб характерна присмерково-нічна активність. Удень вони ховаються у порожнинах під камінням, пеньками, у листовій підстилці. При активному полюванні та температурі приземного шару повітря в 11-21°С, температура тіла тварини на 1-2,5°С вища. Поява трав'яних жаб у весняний період залежить від погодних особливостей року, та все ж вона припадає на один з найбільш ранніх строків у порівнянні з іншими земноводними. Так, на Закарпатті (околиці Ужгорода), вони активні вже на початку — середині березня, коли у водоймах ще є залишки криги. Із збільшенням висоти місцевості над рівнем моря весняна поява зсувається на пізніші строки. Доросла трав'яна жаба харчується різноманітними безхребетними відповідного розміру. Улюбленою їжею є комахи (особливо мухи), равлики, слимаки і черви). Жаби полюють з допомогою довгого та липкого язика. Їхній раціон доволі сильно змінюється протягом життя. Дорослі особини харчуються лише на суходолі, ювенальні особини можуть також харчуватись у воді. Пуголовки переважно травоїдні. Вони харчуються водоростями, детритом і деякими вищими рослинами, але також можуть полювати і на невеликих тварин. Трав'яна жаба не харчується протягом шлюбного сезону. Парування після весняного прокидання починається в середньому через 2-6 діб. У цей час самці можуть намагатися охопити будь-який предмет, що рухається в межах їхнього зору, через що виникає амплексус (схоплення особини самцем для спаровування) з особинами інших видів безхвостих амфібій. Тривалість нересту складає в середньому всього 3-7 діб, при цьому самці залишаються у водоймах на декілька днів довше від самиць. Вибір придатних водойм для нересту зумовлений ландшафтними особливостями, та найчастіше це слабко проточні або стоячі водойми у біотопах з деревною або деревно-чагарниковою рослинністю. R. temporaria для відкладання ікри може використовувати також водойми у трансформованих біотопах з прилеглими полями. Дослідження гідрохімічних показників на нерестовищах у Львівській області показало, що їм притаманна нейтрально-лужна реакція води (рН до 7-7,6), вміст кисню 2-6 мг/л, загальна мінералізація 320–480 мг/л. Трав'яні жаби, як і чимало інших видів безхвостих амфібій, характеризуються груповою кладкою, що виявляється у зосередженні на місцях розмноження багатьох десятків пар тварин. Звичайно пік розмноження трав'яних жаб настає на декілька днів раніше, ніж у R. arvalis, що живуть у тому ж регіоні. Існує залежність між кількістю ікринок та віком та розмірами самиці: трирічні самиці при довжині тіла близько 62 мм відкладають приблизно 930 ікринок, а шестирічні при розмірах тулуба 87 мм — понад 3660 ікринок. Така сама залежність встановлена й для розмірів ікринок — від самиць трирічного віку вони мають середній діаметр близько 1,5 мм, шестирічного — близько 2,5 мм. Розмір кладки на Закарпатті до 4 000 ікринок, в інших ділянках ареалу (басейн річки Кама, Росія) дещо нижчий і складає в середньому близько 1 750. Ще далі на північ (Соловецькі острови, Біле море, Росія) середня кількість ікринок у кладці знижується до 506. Ікра доволі холодостійка й зберігає життєздатність навіть з появою криги при весняних заморозках. Ікринки після набрякання оболонок спливають, звичайно утворюючи великі скупчення. Період ембріонального розвитку чимало залежить від температури середовища, але найчастіше триває 7-9 днів, а загальний час метаморфозів за лабораторних умов при температурі води 17-19°С становить 49-55 днів. В умовах долини річки Південний Буг середня тривалість личинкового розвитку становить приблизно 58 днів. Сезон активності завершується у жовтні-листопаді на рівнинах і в жовтні у горах. Зимівля не статевозрілих особин може відбуватися на суходолі в норах гризунів, старих пнях, купах листя тощо. Дорослі особини зимують зазвичай у незамерзлих водоймах при рН води 5,6-5,8. У зимових агрегаціях R. temporaria може утворювати три різні типи скупчень. Перший («щільний») характеризує скупчення не статевозрілих жаб з довжиною тіла 21,8-48,8 мм у незамерзлих струмках з температурою води 2,4-5,2°С. Другий тип («розсіяний») властивий статевозрілим особинам у періодично замерзаючих струмках (температура 0,3-1,7°С), де жаби розосереджені на ділянці водойми завдовжки близько 20 м. Третій тип («проміжний») є комбінованим і характеризується зимівлею у періодично замерзаючих джерельних ямах з температурою води 2,2-4,2°С та наявністю як статевозрілих, так і не статевозрілих особин. Існують дані про те, що скупчення трав'яних жаб у водоймах на зимівлі (температура води тут близько 4 °C) можуть досягати декількох тисяч особин, а самі такі скупчення інколи мігрують на 100–120 м. Серед прямих ворогів на стадії ікри та личинки слід вказати на звичайного та гребінчастого тритонів, червоночереву джерелянку, озерних та ставкових жаб. У Підмосков'ї (Росія) одним з факторів, дія якого з початку 1990-х років стала знижувати тут чисельність трав'яних жаб, є карась, а саме те, що ним були заселені місцеві водойми. Так, в умовах лабораторного експерименту менше десяти особин середніх розмірів повністю виїдали личинок R. temporaria протягом 2-3 діб після вилуплення. Після проходження метаморфозу їх поїдають також і інші риби (ротань-головешка, окунь, щука, сом та інші), звичайна гадюка і, особливо часто, звичайний вуж, багато видів птахів (крук, сіра ворона, сорока, сорокопуди тощо) та ссавці (ласка, норка, лисиця, вовк та інші). Є дані про те, що основними ворогами цьоголітків є землерийки (зокрема, білозубки й мідиця).
Вид поширений майже у всій Європі (за винятком центральної та південної частин Іберійського півострова, південної Італії та південних Балкан), на схід йде до Уралу, інтродукований в Ірландії та на Фарерських островах. З 4-6 європейських підвидів трав'яної жаби в Україні живе номінативний — R.t.temporaria. В Україні трав'яна жаба поширена у більшій частині північних, західних та східних регіонів, майже повністю відсутня у степових районах. На півдні межа поширення проходить північчю Одеської та Миколаївської (річка Чичиклія) областей, Кіровоградською областю (річка Громоклія), північчю Запорізької області, центральними районами Харківської та Дніпропетровської областей. На Лівобережжі R. temporaria майже повністю зникла, і зараз зрідка трапляється лише у Дніпровсько-Орільському заповіднику. Не виключено, що поширення цього виду може обмежуватися сильними весняними повенями, як, наприклад, її відсутність у заплаві річки Прип'ять. У викопному стані трав'яна жаба виявлена у пізньоплейстоценових покладах у Тернопільській області, і в середньому пліоцені-середньому неоплейстоцені Одеської та Полтавської областей. Вид приурочений до лісових та лісостепових ділянок, але на відміну від зелених жаб з водоймами пов'язаний тільки в період розмноження. Дані про чисельність у різні сезони активності і в різних біотопах відрізняються. Так, у Закарпатті чисельність жаб у березні на нерестовищі в одній водоймі площею 2,5 м² досягала 37 особин, в іншому — 100 особин на 100 м берегової лінії. За результатами обліку після закінчення сезону розмноження (червень-вересень), поширення трав'яних жаб на 100 м маршруту становила 3-20 особин. У басейні річки Південний Буг у сезон розмноження найвища щільність трав'яних жаб відзначається у ставках з прилеглими лісовими біотопами: до 103–116 особин на гектар водойми. На нерестовищах, розташованих в антропогенних ділянках (поля), чисельність становить 77-83 особин на гектар. Дані обліків у різних біотопах і у різні періоди річної активності відрізняються і непрямо вказують на існування міграцій. Так, у названому вище регіоні (басейн річки Південний Буг) влітку в широколистяних лісах щільність трав'яних жаб становить 32-40 особин/га, а восени вона тут досягає величини 109–122 особин/га, на зволожених луках щільність з 84-94 особин/га спадає до 7-9 особин/га. Для трав'яних жаб характерна присмерково-нічна активність. Удень вони ховаються у порожнинах під камінням, пеньками, у листовій підстилці. При активному полюванні та температурі приземного шару повітря в 11-21°С, температура тіла тварини на 1-2,5°С вища. Поява трав'яних жаб у весняний період залежить від погодних особливостей року, та все ж вона припадає на один з найбільш ранніх строків у порівнянні з іншими земноводними. Так, на Закарпатті (околиці Ужгорода), вони активні вже на початку — середині березня, коли у водоймах ще є залишки криги. Із збільшенням висоти місцевості над рівнем моря весняна поява зсувається на пізніші строки. Доросла трав'яна жаба харчується різноманітними безхребетними відповідного розміру. Улюбленою їжею є комахи (особливо мухи), равлики, слимаки і черви). Жаби полюють з допомогою довгого та липкого язика. Їхній раціон доволі сильно змінюється протягом життя. Дорослі особини харчуються лише на суходолі, ювенальні особини можуть також харчуватись у воді. Пуголовки переважно травоїдні. Вони харчуються водоростями, детритом і деякими вищими рослинами, але також можуть полювати і на невеликих тварин. Трав'яна жаба не харчується протягом шлюбного сезону. Парування після весняного прокидання починається в середньому через 2-6 діб. У цей час самці можуть намагатися охопити будь-який предмет, що рухається в межах їхнього зору, через що виникає амплексус (схоплення особини самцем для спаровування) з особинами інших видів безхвостих амфібій. Тривалість нересту складає в середньому всього 3-7 діб, при цьому самці залишаються у водоймах на декілька днів довше від самиць. Вибір придатних водойм для нересту зумовлений ландшафтними особливостями, та найчастіше це слабко проточні або стоячі водойми у біотопах з деревною або деревно-чагарниковою рослинністю. R. temporaria для відкладання ікри може використовувати також водойми у трансформованих біотопах з прилеглими полями. Дослідження гідрохімічних показників на нерестовищах у Львівській області показало, що їм притаманна нейтрально-лужна реакція води (рН до 7-7,6), вміст кисню 2-6 мг/л, загальна мінералізація 320–480 мг/л. Трав'яні жаби, як і чимало інших видів безхвостих амфібій, характеризуються груповою кладкою, що виявляється у зосередженні на місцях розмноження багатьох десятків пар тварин. Звичайно пік розмноження трав'яних жаб настає на декілька днів раніше, ніж у R. arvalis, що живуть у тому ж регіоні. Існує залежність між кількістю ікринок та віком та розмірами самиці: трирічні самиці при довжині тіла близько 62 мм відкладають приблизно 930 ікринок, а шестирічні при розмірах тулуба 87 мм — понад 3660 ікринок. Така сама залежність встановлена й для розмірів ікринок — від самиць трирічного віку вони мають середній діаметр близько 1,5 мм, шестирічного — близько 2,5 мм. Розмір кладки на Закарпатті до 4 000 ікринок, в інших ділянках ареалу (басейн річки Кама, Росія) дещо нижчий і складає в середньому близько 1 750. Ще далі на північ (Соловецькі острови, Біле море, Росія) середня кількість ікринок у кладці знижується до 506. Ікра доволі холодостійка й зберігає життєздатність навіть з появою криги при весняних заморозках. Ікринки після набрякання оболонок спливають, звичайно утворюючи великі скупчення. Період ембріонального розвитку чимало залежить від температури середовища, але найчастіше триває 7-9 днів, а загальний час метаморфозів за лабораторних умов при температурі води 17-19°С становить 49-55 днів. В умовах долини річки Південний Буг середня тривалість личинкового розвитку становить приблизно 58 днів. Сезон активності завершується у жовтні-листопаді на рівнинах і в жовтні у горах. Зимівля не статевозрілих особин може відбуватися на суходолі в норах гризунів, старих пнях, купах листя тощо. Дорослі особини зимують зазвичай у незамерзлих водоймах при рН води 5,6-5,8. У зимових агрегаціях R. temporaria може утворювати три різні типи скупчень. Перший («щільний») характеризує скупчення не статевозрілих жаб з довжиною тіла 21,8-48,8 мм у незамерзлих струмках з температурою води 2,4-5,2°С. Другий тип («розсіяний») властивий статевозрілим особинам у періодично замерзаючих струмках (температура 0,3-1,7°С), де жаби розосереджені на ділянці водойми завдовжки близько 20 м. Третій тип («проміжний») є комбінованим і характеризується зимівлею у періодично замерзаючих джерельних ямах з температурою води 2,2-4,2°С та наявністю як статевозрілих, так і не статевозрілих особин. Існують дані про те, що скупчення трав'яних жаб у водоймах на зимівлі (температура води тут близько 4 °C) можуть досягати декількох тисяч особин, а самі такі скупчення інколи мігрують на 100–120 м. Серед прямих ворогів на стадії ікри та личинки слід вказати на звичайного та гребінчастого тритонів, червоночереву джерелянку, озерних та ставкових жаб. У Підмосков'ї (Росія) одним з факторів, дія якого з початку 1990-х років стала знижувати тут чисельність трав'яних жаб, є карась, а саме те, що ним були заселені місцеві водойми. Так, в умовах лабораторного експерименту менше десяти особин середніх розмірів повністю виїдали личинок R. temporaria протягом 2-3 діб після вилуплення. Після проходження метаморфозу їх поїдають також і інші риби (ротань-головешка, окунь, щука, сом та інші), звичайна гадюка і, особливо часто, звичайний вуж, багато видів птахів (крук, сіра ворона, сорока, сорокопуди тощо) та ссавці (ласка, норка, лисиця, вовк та інші). Є дані про те, що основними ворогами цьоголітків є землерийки (зокрема, білозубки й мідиця).
Література
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Смірнов Н., Андрющенко Т., Хлус Л. Нові надходження земноводних у фонди зоологічного музею Чернівецького університету // Сучасний музей. Наукова й експозиційна діяльність. Матеріали наукової конференції, присвяченої 145-й річниці заснування Крайового музею в Чернівцях (15 травня 2008 р.) / Ред. О. П. Затуловська, І. А. Піддубний, І. В. Скільський. – Чернівці: ДрукАрт, 2008. – С.120-124.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Amphibia
Anura
Ranidae
