НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Egretta garzetta
(Linnaeus, 1766) - Чепура мала
Синонім
Народна назва
Мала біла чапля
Мала біла чапля
Зображення
Природоохоронний статус
Be (II); EUBD (I)
Be (II); EUBD (I)
Цінність виду
Примітки
Детально
Широко поширена в теплому кліматі східної півкулі. Починаючи з другої половини XX століття активно заселяє Північну і Центральну Америку. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий. Звичайний вид. Розрізняють, як мінімум, 2 підвиди малої білої чаплі. Номінативний підвид E. g. garzetta поширений в Європі, Африці та Азії. Підвид E. g. nigripes мешкає в Індонезії і Австралазії. Деякі автори виділяють ще один підвид E. g.immaculata для птахів, що мешкають в Австралії. Зовні схожа на велику білу чаплю, відрізняючись від неї меншими розмірами, подовженими пір'ям на потилиці і грудях, і деталями забарвлення дзьоба і ніг (див. опис). Тримається поблизу різних водойм зі стоячою або проточною водою; населяє заплавні ліси в долинах річок, мілководні озера із зарослими берегами, болота, заливні рисові поля. Не боїться людини і часто зустрічається біля житла і на пасовищах. Гніздиться колоніями, часто спільно з і бакланами або іншими чаплями. Харчується в основному дрібною рибою, а також комахами, жабами, равликами тощо. У Європі перелітний птах, зимує в на берегах Середземного моря, в Африці і в тропічній Азії. В Європі поширена спорадично на північ до південної частини Піренейського півострова, долини річки Рони у Франції, північної Італії, Угорщини, південній Словаччини, Болгарії і Румунії. В Україні і в Молдавії зустрічається в басейнах Дніпра, Дністра та Сіверського Дінця. У Росії гніздиться в південній частині Європейської частини приблизно до 48-ї паралелі — звичайна в прибережних районах Азовського моря, в долинах Дону, Кубані, Терека, Астраханському заповіднику в дельті Волги. У гирлі Уралу рідкісна. Далі на схід рідко селиться на північному узбережжі Аральського моря, в долині Сирдар'ї, за західними околиць Алайського хребта, південним підніжжя Гімалаїв, долині Янцзи, японських островах Хонсю, Кюсю і Сікоку, а також на Тайвані. В Африці селиться в дельті Нілу, на Островах Зеленого мису, Мадагаскарі, спорадично на північному сході, сході та півдні континенту. Звичайна в Індо-Австралійському архіпелазі від Зондських островів до Нової Гвінеї, а також у незасушливих районах Австралії. Починаючи з другої половини XX століття, мала біла чапля почала гніздитися в Америці. У 1954 перший такий випадок був зареєстрований на острові Барбадос в Атлантиці біля берегів Південної Америки, а з 1994 року а птах з'явився на вже материку. При цьому з кожним роком кількість повідомлень неухильно зростало, а ареал розповсюдження розширився від Бразилії і Суринамі на півдні до канадських провінцій Ньюфаундленд і Квебек на півночі.[9] У Західній Європі чапля нерегулярно селиться в більш північних широтах, де її раніше ніколи не зустрічали — в Нідерландах (1979 і 1990-ті рр.), південній Англії і Уельсі (з 2002 р). Населяє береги різноманітних водоймищ з прісною, солонуватою або солоною морською водою. Перевагу віддає мілководним незарослим рослинністю місцях — відкритим болотах, неглибоким озерам, річковим заводях, заливних лугах, морським лагунах з приливами і відливами, зрошувальних каналах, рисовим полях. Гніздиться в мангрових заростях і естуаріях річок. Поза водойм селиться в савані і поблизу пасовищ худоби (часто забирається на спину корів, що пасуться). В Україні трапляється в басейнах Дніпра, Дністра та Сіверського Дінця. У Прут-Дністровському межиріччі з середини 1950-х pp. і до 1995 p. включно мала біла чапля виявлена у 31 пункті: у 3 (9,7 %) — гніздування доведене, в інших — зустрічали залітних особин. У переважній більшості випадків (67,7 %) вид зафіксований на території Прут-Дністровського межиріччя. У Передкарпаття заходить недалеко — до 8 км у глибину (спостереження біля с. Мединя). Окрім наведених вище, наявні також відомості про зустрічі малої білої чаплі влітку 1955 р. зокрема і у Кельменецькому та Сторожннецькому районах (Ковальчук та ін., 1991), хоча конкретні пункти спостережень залишились невідомими. Залітні птахи виявлені переважно на мілководдях Дністра (55,4 %, 121 особина) і Прута (29,8 %), значно рідше — в долині р. Лімниця (6,6 %), біля риборозплідних ставків (5,8 %), серед заростей надводної рослинності озера (1,6 %) і вздовж русла р. Черлена (0,8 %). Гніздові поселення знаходилися серед крон дерев на островах річки (2 випадки) та в лісосмузі. У колонії поблизу с. Кліводнн Кіцманського району в 1991 р. малі білі чаплі, ймовірно, з'явилися не пізніше середини квітня, оскільки, зважаючи на вік пташенят зі знайдених згодом гнізд, початок кладки припав на третю декаду цього місяця. Залітні особини виявлені з травня по жовтень включно. Найчастіше птахів спостерігали у серпні-вересні (3/4 випадків) — саме в цей час, після виведення потомства, значна кількість особин виду мігрує у різних напрямках далеко за межі гніздового ареалу. Для заходу України, окрім території Прут-Дністровського межиріччя, достовірні дані про гніздування малої білої чаплі відсутні, хоча часта поява окремих особин і груп у характерних місцеперебуваннях протягом періоду розмноження свідчить про можливість утворення колоній. Такі поселення у досліджуваному регіоні були знайдені у наступних місцях. У червні 1974 р. виявлено колонію (19 птахів) на острові р. Прут поблизу с. Припруття Новоселицького району. У 1977 р. на острові р. Прут в околицях с. Зелений Гай, В. О. Голубев виявив порівняно велику гніздову колонію. Поблизу цього ж місця він зустрічав чимало поодиноких малих білих чапель на кількакілометровому відрізку вздовж русла річки. Це, очевидно, були птахи з поселення, які літали на пошуки їжі і, мабуть, доходили аж до с. Остриця. З 1991 р. мала біла чапля почала гніздитись в колонії квака (лат. Nycticorax nycticorax) та сірої чаплі (лат. Ardea cinerea), яка розташована у призалізничній лісосмузі (переважають клен, ясен, в'яз, гледичія, граб, бузина) поблизу риборозплідних ставків в околицях с. Кліводин Кіцманського району на території Кліводинського орнітологічного заказника. На волі й спині в самців у шлюбний період відростає красиве ніжне пір'я. В Європі та Середній Азії сезон розмноження з березня по липень. На іншій частині ареалу він, як правило, знаходиться в тісній залежності від сезону дощів. Гніздиться колоніями — моновидовими або спільно з іншими болотними птахами — як правило, це змішані поселення з єгипетськими і жовтими чаплями, звичайними кваками, коровайками, косарами і бакланами. Розмір змішаних колоній може досягати декількох тисяч пар, хоча у випадку самостійного поселення вони зазвичай не перевищують 100 пар. Рідко зустрічаються поодинокі пари, що гніздяться. Гніздовий біотоп мілководні водойми, заплави річок. Гніздо будують обидва батьки: самець приносить гілки і соломинки, самка складає з них гніздо. Часто птахи тільки ремонтують і зміцнюють торішні гнізда. Гніздо у вигляді перегорнутого конуса з прозорими стінками шириною 30—35 см, висота 10-12 см., влаштовується на заломах очеретe невисоко над поверхнею води, або на чагарнику або дереві на висоті до 20 м від землі, переважно дубах. У першому випадку використовуються довгі сухі прутики, у другому стеблинки трав. Типові місця гніздування чепури малої — це великі зарості із очерету і рогозу у важкодоступних заболочених територіях заплав річок і озер. На островах Зеленого мису гнізда влаштовуються на скелях. Іноді нова споруда не будується, а птахи займають старі гнізда інших чапель. В облаштуванні гнізда помітно розподіл обов'язків між птахами — самець здобуває будівельний матеріал, а самка вкладає його на місце. У колонії під час будівництва гнізд дуже шумно, птахи конкурують за найкращі місця для гнізд. У результаті цих конфліктів кваки і коровайки відтісняються на край колонії. Нерідко перші яйця відкладають в недобудовані гнізда. Масова яйцекладка припадає на першу половину травня, пізніші, а можливо повторні кладки зустрічаються в колонії до кінця червня. До місць гніздування чепура мала прилітає в кінці березня на початку квітня. У колонії відстань між двома сусідніми гніздами в середньому становить 1—4 м, рідше менше одного метра. У кладці 2-6, рідко 8 яєць (у тропіках кладки зазвичай менші). Яйця блакитно-зелені, зі слабким блиском, відкладаються з інтервалом у добу чи дві. Розмір яєць 46×34 мм, вага близько 28 г. Насиджування триває 21-25 днів. Сидять по черзі самець і самка, хоча самка проводить в гнізді набагато більше часу. З'явилися на світ пташенята покриті рідким білим пухом. Обидва батьки годують їх, відригуючи їжу з дзьоба в дзьоб. Вже приблизно через 3 тижні пташенята залишають гніздо, в світлий час доби перебираючись на сусідні гілки дерева. У цей період вони ще не здатні літати і самостійно добувати собі корм, але вже досить впевнено почувають себе поза гніздом. Батьки ще годують їх якийсь час після того, як вони навчилися літати, сплять пташенята теж у колонії. Здатність до польоту з'являється через 40-45 днів. З появою людини на їх територію гніздування подають короткі хрипкі крики, що свідчить про їх лякливість і обережність. Незабаром після цього пташенята назавжди покидають гніздо і тримаються зграями на кормових ділянках. У середині липня в колонії стає тихо. Через деякий час дорослі птахи повністю линяють, втрачаючи прикраси з пір'я. Вони знову відросте на наступний рік у період з січня по квітень. Зазвичай живе близько 5 років. Максимальна відома тривалість життя відзначена у Франції — 22,4 року. Основу раціону становить дрібна риба довжиною до 4 см і вагою до 20 г. Крім того, вживає в їжу жаб, водяних і наземних комах (жуки, личинки бабок, коники, сарана, капустянки, цвіркуни тощо), Павукоподібних, ракоподібних (бокоплави, креветки Palaemonetes spp. та інших), молюсків (равлики, двостулкові молюски), дрібних рептилій і птахів. Годується на мілководді, в пошуках їжі використовує різноманітні прийоми — нерухомо вартує здобич із засідки або біжить по воді з розпростертими крилами і опущеним дзьобом. У період розмноження відстань від гнізда до кормової території може становити до 7—13 км. Пізнього літа птахи можуть живитись виключно мешканцями суші. Малі білі чаплі полюють, підкрадаючись до здобичі. У воді швидкими рухами пальців ніг їм вдається сполохати зі своїх сховищ деяких придонних тварин.
Широко поширена в теплому кліматі східної півкулі. Починаючи з другої половини XX століття активно заселяє Північну і Центральну Америку. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий. Звичайний вид. Розрізняють, як мінімум, 2 підвиди малої білої чаплі. Номінативний підвид E. g. garzetta поширений в Європі, Африці та Азії. Підвид E. g. nigripes мешкає в Індонезії і Австралазії. Деякі автори виділяють ще один підвид E. g.immaculata для птахів, що мешкають в Австралії. Зовні схожа на велику білу чаплю, відрізняючись від неї меншими розмірами, подовженими пір'ям на потилиці і грудях, і деталями забарвлення дзьоба і ніг (див. опис). Тримається поблизу різних водойм зі стоячою або проточною водою; населяє заплавні ліси в долинах річок, мілководні озера із зарослими берегами, болота, заливні рисові поля. Не боїться людини і часто зустрічається біля житла і на пасовищах. Гніздиться колоніями, часто спільно з і бакланами або іншими чаплями. Харчується в основному дрібною рибою, а також комахами, жабами, равликами тощо. У Європі перелітний птах, зимує в на берегах Середземного моря, в Африці і в тропічній Азії. В Європі поширена спорадично на північ до південної частини Піренейського півострова, долини річки Рони у Франції, північної Італії, Угорщини, південній Словаччини, Болгарії і Румунії. В Україні і в Молдавії зустрічається в басейнах Дніпра, Дністра та Сіверського Дінця. У Росії гніздиться в південній частині Європейської частини приблизно до 48-ї паралелі — звичайна в прибережних районах Азовського моря, в долинах Дону, Кубані, Терека, Астраханському заповіднику в дельті Волги. У гирлі Уралу рідкісна. Далі на схід рідко селиться на північному узбережжі Аральського моря, в долині Сирдар'ї, за західними околиць Алайського хребта, південним підніжжя Гімалаїв, долині Янцзи, японських островах Хонсю, Кюсю і Сікоку, а також на Тайвані. В Африці селиться в дельті Нілу, на Островах Зеленого мису, Мадагаскарі, спорадично на північному сході, сході та півдні континенту. Звичайна в Індо-Австралійському архіпелазі від Зондських островів до Нової Гвінеї, а також у незасушливих районах Австралії. Починаючи з другої половини XX століття, мала біла чапля почала гніздитися в Америці. У 1954 перший такий випадок був зареєстрований на острові Барбадос в Атлантиці біля берегів Південної Америки, а з 1994 року а птах з'явився на вже материку. При цьому з кожним роком кількість повідомлень неухильно зростало, а ареал розповсюдження розширився від Бразилії і Суринамі на півдні до канадських провінцій Ньюфаундленд і Квебек на півночі.[9] У Західній Європі чапля нерегулярно селиться в більш північних широтах, де її раніше ніколи не зустрічали — в Нідерландах (1979 і 1990-ті рр.), південній Англії і Уельсі (з 2002 р). Населяє береги різноманітних водоймищ з прісною, солонуватою або солоною морською водою. Перевагу віддає мілководним незарослим рослинністю місцях — відкритим болотах, неглибоким озерам, річковим заводях, заливних лугах, морським лагунах з приливами і відливами, зрошувальних каналах, рисовим полях. Гніздиться в мангрових заростях і естуаріях річок. Поза водойм селиться в савані і поблизу пасовищ худоби (часто забирається на спину корів, що пасуться). В Україні трапляється в басейнах Дніпра, Дністра та Сіверського Дінця. У Прут-Дністровському межиріччі з середини 1950-х pp. і до 1995 p. включно мала біла чапля виявлена у 31 пункті: у 3 (9,7 %) — гніздування доведене, в інших — зустрічали залітних особин. У переважній більшості випадків (67,7 %) вид зафіксований на території Прут-Дністровського межиріччя. У Передкарпаття заходить недалеко — до 8 км у глибину (спостереження біля с. Мединя). Окрім наведених вище, наявні також відомості про зустрічі малої білої чаплі влітку 1955 р. зокрема і у Кельменецькому та Сторожннецькому районах (Ковальчук та ін., 1991), хоча конкретні пункти спостережень залишились невідомими. Залітні птахи виявлені переважно на мілководдях Дністра (55,4 %, 121 особина) і Прута (29,8 %), значно рідше — в долині р. Лімниця (6,6 %), біля риборозплідних ставків (5,8 %), серед заростей надводної рослинності озера (1,6 %) і вздовж русла р. Черлена (0,8 %). Гніздові поселення знаходилися серед крон дерев на островах річки (2 випадки) та в лісосмузі. У колонії поблизу с. Кліводнн Кіцманського району в 1991 р. малі білі чаплі, ймовірно, з'явилися не пізніше середини квітня, оскільки, зважаючи на вік пташенят зі знайдених згодом гнізд, початок кладки припав на третю декаду цього місяця. Залітні особини виявлені з травня по жовтень включно. Найчастіше птахів спостерігали у серпні-вересні (3/4 випадків) — саме в цей час, після виведення потомства, значна кількість особин виду мігрує у різних напрямках далеко за межі гніздового ареалу. Для заходу України, окрім території Прут-Дністровського межиріччя, достовірні дані про гніздування малої білої чаплі відсутні, хоча часта поява окремих особин і груп у характерних місцеперебуваннях протягом періоду розмноження свідчить про можливість утворення колоній. Такі поселення у досліджуваному регіоні були знайдені у наступних місцях. У червні 1974 р. виявлено колонію (19 птахів) на острові р. Прут поблизу с. Припруття Новоселицького району. У 1977 р. на острові р. Прут в околицях с. Зелений Гай, В. О. Голубев виявив порівняно велику гніздову колонію. Поблизу цього ж місця він зустрічав чимало поодиноких малих білих чапель на кількакілометровому відрізку вздовж русла річки. Це, очевидно, були птахи з поселення, які літали на пошуки їжі і, мабуть, доходили аж до с. Остриця. З 1991 р. мала біла чапля почала гніздитись в колонії квака (лат. Nycticorax nycticorax) та сірої чаплі (лат. Ardea cinerea), яка розташована у призалізничній лісосмузі (переважають клен, ясен, в'яз, гледичія, граб, бузина) поблизу риборозплідних ставків в околицях с. Кліводин Кіцманського району на території Кліводинського орнітологічного заказника. На волі й спині в самців у шлюбний період відростає красиве ніжне пір'я. В Європі та Середній Азії сезон розмноження з березня по липень. На іншій частині ареалу він, як правило, знаходиться в тісній залежності від сезону дощів. Гніздиться колоніями — моновидовими або спільно з іншими болотними птахами — як правило, це змішані поселення з єгипетськими і жовтими чаплями, звичайними кваками, коровайками, косарами і бакланами. Розмір змішаних колоній може досягати декількох тисяч пар, хоча у випадку самостійного поселення вони зазвичай не перевищують 100 пар. Рідко зустрічаються поодинокі пари, що гніздяться. Гніздовий біотоп мілководні водойми, заплави річок. Гніздо будують обидва батьки: самець приносить гілки і соломинки, самка складає з них гніздо. Часто птахи тільки ремонтують і зміцнюють торішні гнізда. Гніздо у вигляді перегорнутого конуса з прозорими стінками шириною 30—35 см, висота 10-12 см., влаштовується на заломах очеретe невисоко над поверхнею води, або на чагарнику або дереві на висоті до 20 м від землі, переважно дубах. У першому випадку використовуються довгі сухі прутики, у другому стеблинки трав. Типові місця гніздування чепури малої — це великі зарості із очерету і рогозу у важкодоступних заболочених територіях заплав річок і озер. На островах Зеленого мису гнізда влаштовуються на скелях. Іноді нова споруда не будується, а птахи займають старі гнізда інших чапель. В облаштуванні гнізда помітно розподіл обов'язків між птахами — самець здобуває будівельний матеріал, а самка вкладає його на місце. У колонії під час будівництва гнізд дуже шумно, птахи конкурують за найкращі місця для гнізд. У результаті цих конфліктів кваки і коровайки відтісняються на край колонії. Нерідко перші яйця відкладають в недобудовані гнізда. Масова яйцекладка припадає на першу половину травня, пізніші, а можливо повторні кладки зустрічаються в колонії до кінця червня. До місць гніздування чепура мала прилітає в кінці березня на початку квітня. У колонії відстань між двома сусідніми гніздами в середньому становить 1—4 м, рідше менше одного метра. У кладці 2-6, рідко 8 яєць (у тропіках кладки зазвичай менші). Яйця блакитно-зелені, зі слабким блиском, відкладаються з інтервалом у добу чи дві. Розмір яєць 46×34 мм, вага близько 28 г. Насиджування триває 21-25 днів. Сидять по черзі самець і самка, хоча самка проводить в гнізді набагато більше часу. З'явилися на світ пташенята покриті рідким білим пухом. Обидва батьки годують їх, відригуючи їжу з дзьоба в дзьоб. Вже приблизно через 3 тижні пташенята залишають гніздо, в світлий час доби перебираючись на сусідні гілки дерева. У цей період вони ще не здатні літати і самостійно добувати собі корм, але вже досить впевнено почувають себе поза гніздом. Батьки ще годують їх якийсь час після того, як вони навчилися літати, сплять пташенята теж у колонії. Здатність до польоту з'являється через 40-45 днів. З появою людини на їх територію гніздування подають короткі хрипкі крики, що свідчить про їх лякливість і обережність. Незабаром після цього пташенята назавжди покидають гніздо і тримаються зграями на кормових ділянках. У середині липня в колонії стає тихо. Через деякий час дорослі птахи повністю линяють, втрачаючи прикраси з пір'я. Вони знову відросте на наступний рік у період з січня по квітень. Зазвичай живе близько 5 років. Максимальна відома тривалість життя відзначена у Франції — 22,4 року. Основу раціону становить дрібна риба довжиною до 4 см і вагою до 20 г. Крім того, вживає в їжу жаб, водяних і наземних комах (жуки, личинки бабок, коники, сарана, капустянки, цвіркуни тощо), Павукоподібних, ракоподібних (бокоплави, креветки Palaemonetes spp. та інших), молюсків (равлики, двостулкові молюски), дрібних рептилій і птахів. Годується на мілководді, в пошуках їжі використовує різноманітні прийоми — нерухомо вартує здобич із засідки або біжить по воді з розпростертими крилами і опущеним дзьобом. У період розмноження відстань від гнізда до кормової території може становити до 7—13 км. Пізнього літа птахи можуть живитись виключно мешканцями суші. Малі білі чаплі полюють, підкрадаючись до здобичі. У воді швидкими рухами пальців ніг їм вдається сполохати зі своїх сховищ деяких придонних тварин.
Література
- Troglodytes. Західноукраїнський орнітофауністичний щорічник. (Ред. Химин М., Шидловський І., Горбань І.). – Луцьк: Світ птахів, 1993. – № 3. – 69 с.
- Troglodytes. Каталог орнітофауни західних областей України. Орнітологічні спостереження за 1993 р. (Ред. Химин М., Башта А.-Т., Горбань І., Шидловський І.). – № 4. – Львів, 1994. – 36 с.
- Troglodytes. Каталог орнітофауни західних областей України. Орнітофауністичні спостереження за 1989-1990 рр. / Ред. Химин М. В., Горбань І. М. – № 2. – Луцьк, 1991. – 156 с.
- Грищенко В.М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. - Канів, 2021. - 24 с.
View source - Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Ciconiiformes
Ardeidae
