НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Cygnus cygnus
(Linnaeus, 1758) - Лебідь-кликун
Синонім
- Anas cygnus Linnaeus, 1758
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Be (II); Bo (II); EUBD (I)
Be (II); Bo (II); EUBD (I)
Цінність виду
Мисливський вид; Декоративний вид
Мисливський вид; Декоративний вид
Примітки
Детально
В Україні пролітний та зимуючий вид. Лебеді-кликуни гніздяться на північних межах лісів Євразії від Скандинавії і Шотландії до Чукотки і Сахаліну. На півдні зустрічаються до Ладозького озера, Монголії, півночі Японії, північної частини Каспійського моря. Зимувати летять на північ Середземного моря, на Каспійське море і в Середню, Південну і Південно-Східну Азію. Лише деякі птахи залишаються зимувати на місцях гніздування. Зазвичай не відлітають на зимівлю кликуни зі Скандинавії, Білого і Балтійського морів. Також залишаються зимувати лебеді, що живуть на незамерзаючих або на неповністю замерзаючих водоймищах Євразії. На місця гніздування кликуни прилітають парами протягом всієї весни, починаючи з середини березня. Плаваючи, шию тримає вертикально, крила щільно притиснуті до тіла. Зазвичай лебідь-кликун, як і все лебеді, плаває неквапливо і велично, але якщо його переслідувати, то важко наздогнати навіть на човні. Злітаючи з води, довго розбігається, молотить лапами по воді, поступово набираючи швидкість і висоту. По землі ходити не любить і робить це украй неохоче і рідко. Кликун — обережний птах, тримається на широких водних просторах, подалі від берегів. Лебеді-кликуни харчуються в основному рослинною їжею, водними рослинами, а також поїдають дрібних безхребетних. Пташенята харчуються в основному тваринним кормом на мілководді, здобуваючи їжу з дна, наполовину занурюючись у воду. Лебеді-кликуни — моногамні птахи, що створюють пари на все життя, причому птахи тримаються разом навіть під час зимівлі. Зміна партнера можлива тільки у разі загибелі одного з лебедів. Гніздяться кликуни на берегах водойм: по можливості крупних озер, оточених заростями. Як правило, це глухі лісові озера, далекі від людей. Іноді гніздиться і на морському узбережжі, якщо там є зарості очерету. Якщо птахів не турбують, вони гніздяться і поблизу від людського житла. Гніздова ділянка кликуна — досить обширна територія, куди інші лебеді не допускаються, у разі порушення меж між кликунами трапляються жорстокі бійки, зазвичай на воді. Гніздом служать величезна купа відмерлих рослин, яку збирає в основному самка. Діаметр гнізда в основі близько 1 м, іноді до 2-3 м. Висота близько 0,5-0,8 м. Діаметр лотка близько 40-50 см. Гніздо влаштовується в заростях очерету або рогозу, рідше на мілководді, де гніздо спирається на дно водойми. Дно лотка вистилається травою, мохом і вищипаним з живота і грудей самки пір'ям. У кладці 3-7 яєць, які насиджує самка. Яйця білого або жовтуватого кольору. При загибелі кладки відкладається друга, але завжди з меншою кількістю яєць. Поки самка насиджує яйця, самець знаходиться поблизу і охороняє гніздо. Через 5 тижнів вилуплюються пташенята, про яких піклуються обоє батьків. Пташенята можуть самостійно здобувати собі їжу. Часто пташенята тримаються біля батьків і після того, як навчаться літати.
В Україні пролітний та зимуючий вид. Лебеді-кликуни гніздяться на північних межах лісів Євразії від Скандинавії і Шотландії до Чукотки і Сахаліну. На півдні зустрічаються до Ладозького озера, Монголії, півночі Японії, північної частини Каспійського моря. Зимувати летять на північ Середземного моря, на Каспійське море і в Середню, Південну і Південно-Східну Азію. Лише деякі птахи залишаються зимувати на місцях гніздування. Зазвичай не відлітають на зимівлю кликуни зі Скандинавії, Білого і Балтійського морів. Також залишаються зимувати лебеді, що живуть на незамерзаючих або на неповністю замерзаючих водоймищах Євразії. На місця гніздування кликуни прилітають парами протягом всієї весни, починаючи з середини березня. Плаваючи, шию тримає вертикально, крила щільно притиснуті до тіла. Зазвичай лебідь-кликун, як і все лебеді, плаває неквапливо і велично, але якщо його переслідувати, то важко наздогнати навіть на човні. Злітаючи з води, довго розбігається, молотить лапами по воді, поступово набираючи швидкість і висоту. По землі ходити не любить і робить це украй неохоче і рідко. Кликун — обережний птах, тримається на широких водних просторах, подалі від берегів. Лебеді-кликуни харчуються в основному рослинною їжею, водними рослинами, а також поїдають дрібних безхребетних. Пташенята харчуються в основному тваринним кормом на мілководді, здобуваючи їжу з дна, наполовину занурюючись у воду. Лебеді-кликуни — моногамні птахи, що створюють пари на все життя, причому птахи тримаються разом навіть під час зимівлі. Зміна партнера можлива тільки у разі загибелі одного з лебедів. Гніздяться кликуни на берегах водойм: по можливості крупних озер, оточених заростями. Як правило, це глухі лісові озера, далекі від людей. Іноді гніздиться і на морському узбережжі, якщо там є зарості очерету. Якщо птахів не турбують, вони гніздяться і поблизу від людського житла. Гніздова ділянка кликуна — досить обширна територія, куди інші лебеді не допускаються, у разі порушення меж між кликунами трапляються жорстокі бійки, зазвичай на воді. Гніздом служать величезна купа відмерлих рослин, яку збирає в основному самка. Діаметр гнізда в основі близько 1 м, іноді до 2-3 м. Висота близько 0,5-0,8 м. Діаметр лотка близько 40-50 см. Гніздо влаштовується в заростях очерету або рогозу, рідше на мілководді, де гніздо спирається на дно водойми. Дно лотка вистилається травою, мохом і вищипаним з живота і грудей самки пір'ям. У кладці 3-7 яєць, які насиджує самка. Яйця білого або жовтуватого кольору. При загибелі кладки відкладається друга, але завжди з меншою кількістю яєць. Поки самка насиджує яйця, самець знаходиться поблизу і охороняє гніздо. Через 5 тижнів вилуплюються пташенята, про яких піклуються обоє батьків. Пташенята можуть самостійно здобувати собі їжу. Часто пташенята тримаються біля батьків і після того, як навчаться літати.
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Anseriformes
Anatidae
