НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Astacus astacus
(Linnaeus, 1758) - Рак широкопалий
Синонім
- Cancer astacus Linnaeus, 1758
- Astacus fluviatilis Fabricius, 1775
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: VU; Be (III); EUHD (V); RDBUkr: Вразливі
IUCN: VU; Be (III); EUHD (V); RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Примітки
Детально
Виявлений у річках Ірші (притока Тетерева), деяких озерах та притоках річок Гірського Тікичу та Гнилого Тікичу, верхів'ях річок — правих притоках Дністра, Пруту та Серету. Ареал охоплює Європу — від північної Фінляндії до західної Франції та північної Італії; зустрічається у країнах Балтії, на півночі Білорусі та північному заході Росії. Чисельність виду незначна. Причини зміни чисельності. Порушення природного стану водойм, пов'язане з антропогенним фактором (евтрофікація, збіднення води на кисень, забруднення пестицидами, замулення тощо); заразні хвороби — чума раків, септоциліндроз (іржаво-плямиста хвороба), телоханіоз (фарфорова хвороба); вороги (хижі риби, водоплавні птахи, ссавці). Після масової загибелі широкопалого рака внаслідок вірусного захворювання (чума раків) у прісних водоймах його місце зайняв близький вид — довгопалий рак. Він виявився стійкішим до зростаючого антропогенного впливу (менш вибагливий до чистоти води, вмісту в ній кисню тощо) і плодючішим. Вид мешкає в невеликих річках, струмках, а також евтрофних озерах (в останніх віддає перевагу прибережним зонам біля урвистих берегів зі щільним ґрунтом), зустрічається на глибині до 30 м. Веде осілий спосіб життя — в норах на глибині 2 — 8 м. Взимку скупчується у глибоких ямах. Прісна чиста вода: річки, озера, ставки, швидкі або проточні струмки (завглибшки 3—5 м і із западинами до 7—12 м). Влітку вода повинна прогріватися до 16—22 °C. Раки дуже чутливі до забруднення води, тому місця, де вони водяться, говорять про екологічну чистоту цих водоймищ. Стенобіонтний та стенотермний (холодолюбний) вид. Оптимум рН 7,0 — 8,5. Всеїдний. Рослинна (до 90 %) і м'ясна (молюски, черв'яки, комахи і їх личинки, пуголовки) їжа. Влітку широкопалий рак харчується водоростями і свіжими водними рослинами (рдесник, елодея, кропива, латаття, хвощ), взимку — опалим листям. За один прийомом їжі самка з'їдає більше, ніж самець, але і їсть вона рідше. Запах їжі раки відчувають на великій відстані, особливо якщо трупи жаб, риб і інших тварин почали розкладатися. Раціон залежить від пори року та інших факторів. Живиться в сутінках або перед заходом сонця і вночі (вдень раки ховаються під каменями або в норах, виритих на дні або в берегів під корінням дерев). Річковий рак шукає їжу, не відходячи далеко від нори; якщо ж корма недостатньо, може мігрувати на 100—250 м. Розмножується в неволі, але в Україні вид не розводять. Спроби інтродукції у водойми середньої течії Дніпра, р. Ірпінь і Шацькі озера були невдалими.
Виявлений у річках Ірші (притока Тетерева), деяких озерах та притоках річок Гірського Тікичу та Гнилого Тікичу, верхів'ях річок — правих притоках Дністра, Пруту та Серету. Ареал охоплює Європу — від північної Фінляндії до західної Франції та північної Італії; зустрічається у країнах Балтії, на півночі Білорусі та північному заході Росії. Чисельність виду незначна. Причини зміни чисельності. Порушення природного стану водойм, пов'язане з антропогенним фактором (евтрофікація, збіднення води на кисень, забруднення пестицидами, замулення тощо); заразні хвороби — чума раків, септоциліндроз (іржаво-плямиста хвороба), телоханіоз (фарфорова хвороба); вороги (хижі риби, водоплавні птахи, ссавці). Після масової загибелі широкопалого рака внаслідок вірусного захворювання (чума раків) у прісних водоймах його місце зайняв близький вид — довгопалий рак. Він виявився стійкішим до зростаючого антропогенного впливу (менш вибагливий до чистоти води, вмісту в ній кисню тощо) і плодючішим. Вид мешкає в невеликих річках, струмках, а також евтрофних озерах (в останніх віддає перевагу прибережним зонам біля урвистих берегів зі щільним ґрунтом), зустрічається на глибині до 30 м. Веде осілий спосіб життя — в норах на глибині 2 — 8 м. Взимку скупчується у глибоких ямах. Прісна чиста вода: річки, озера, ставки, швидкі або проточні струмки (завглибшки 3—5 м і із западинами до 7—12 м). Влітку вода повинна прогріватися до 16—22 °C. Раки дуже чутливі до забруднення води, тому місця, де вони водяться, говорять про екологічну чистоту цих водоймищ. Стенобіонтний та стенотермний (холодолюбний) вид. Оптимум рН 7,0 — 8,5. Всеїдний. Рослинна (до 90 %) і м'ясна (молюски, черв'яки, комахи і їх личинки, пуголовки) їжа. Влітку широкопалий рак харчується водоростями і свіжими водними рослинами (рдесник, елодея, кропива, латаття, хвощ), взимку — опалим листям. За один прийомом їжі самка з'їдає більше, ніж самець, але і їсть вона рідше. Запах їжі раки відчувають на великій відстані, особливо якщо трупи жаб, риб і інших тварин почали розкладатися. Раціон залежить від пори року та інших факторів. Живиться в сутінках або перед заходом сонця і вночі (вдень раки ховаються під каменями або в норах, виритих на дні або в берегів під корінням дерев). Річковий рак шукає їжу, не відходячи далеко від нори; якщо ж корма недостатньо, може мігрувати на 100—250 м. Розмножується в неволі, але в Україні вид не розводять. Спроби інтродукції у водойми середньої течії Дніпра, р. Ірпінь і Шацькі озера були невдалими.
Література
- Заморока А.М., Бідичак Р.М., Геряк Ю.М., Глотов С.В., Капрусь І.Я., Козоріз Ю.Г., Мартинов О.В., Михайлюк-Заморока О.В., Пушкар Т.І., Різун В.Б., Слободян О.М., Смірнов Н.А., Утєвський С.Ю., Шпарик В.Ю. Розповсюдження рідкісних видів безхребетних тварин, занесених до Червоної книги України, в Івано-Франківській області // Український ентомологічний журнал. – 2017. – 2(13). – С.77-94.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Crustacea
Malacostraca
Decapoda
Astacidae
