НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Perdix perdix
(Linnaeus, 1758) - Куріпка сіра
Синонім
- Tetrao perdix Linnaeus, 1758
Народна назва
Сіра куріпка
Сіра куріпка
Зображення
Природоохоронний статус
EUBD (IIA)
EUBD (IIA)
Цінність виду
Примітки
Детально
Perdix perdix hispaniensis Reichenow, 1892 Perdix perdix italica Hartert E., 1917 Сіра куріпка - типовий мешканець лісостепових угідь, тому з відкриттям нових земель вона усе далі і далі поширюється на північ. Мешкають в помірній зоні Євразії. Населяє майже всю Європу, Малу Азію, Казахстан і південь Західного Сибіру, від Британських островів і Скандинавії до Алтаю і Туви. У Туранській низовині на південь від низин Сирдар'ї відсутня. У Скандинавії і Фінляндії проникає на північ до 66° пн.ш., в Карелії до 65-ї паралелі. На Середньому Уралі північна межа проходить в районах Красноуфимська і Єкатеринбурга, а в Західному Сибіру — в області 57-ї паралелі. На схід сіра куріпка доходить до Алтаю, Туви, західної Джунгарії і нижньої течії річки Або. На меридіані Ташкента її ареал майже досягає 40° пн.ш. Живе в різних біотопах: у різнотравних степах з чагарниками і лісовими кілками на рівнинах і в долинах річок, в лісостепах, на хлібних полях і полях під паром, по лісових вирубках, на узліссях лісів, по ярах, зарослим чагарником, рідше по вересових пустощах, в горбистих пісках із заростями верби або тамариску. У гірських місцевостях тримається в передгір'ях, на полях у лісовому поясі і піднімається до субальпійських лук. Куріпки особливо люблять картопляні смуги – коли картопля ще не прибрана. Так само куріпки люблять поля, які перетнуті струмочком або яром. Куріпка є дуже пластичним видом і добре уживається на техногенних ландшафтах поблизу міст і селищ. Сіра куріпка інтродукована в США і Канаді. В Україні осілий птах всіх областей окрім Карпат і суцільних лісових масивів Полісся. Чисельність у центральних районах Хмельницької області дуже низька, на півдні - дещо більша. Куріпка сіра виключно наземний птах, на дерева сідає рідко. Ходить згорбившись, з витягнутою шиєю. Охоче копається в землі, розшукуючи їжу. Осілі птахи, живуть у відкритій місцевості. Протягом року куріпка сіра живе в одному районі. Бігає швидко з високо піднятою головою. При небезпеці злітає з гучним ляскотом крил й швидко перелітає на невелику відстань. Харчуються різноманітними насінням, іноді комахами. Дорослі особини живляться переважно насінням бур'янів, а в літній період комахами. Взимку птахи харчуються бруньками лози, сходами озимини та інших рослин. Суттєву частку раціону складають насіння бур'янів, ягоди глоду, терну, горобини. Під час снігових, морозних зим птахи страждають від голоду і гинуть у великих кількостях. Поїдають також і тваринні корми — комах, павуків, молюсків та інших безхребетних тварин. Приблизно в кінці березня або на початку квітня розбиваються на пари. Гнізда влаштовують на землі під кущиком у вигляді вистелених заглиблень, розташованих в затишних місцях. Гніздо є невеликою ямкою, що слабо вистилає рослинним дрантям. Поміщається в більшості випадків під навісом каменя, під прикриттям кущика трави або гілляк чагарника. Кладка на середину травня може складатись з 22-х світло-бурих яєць однотонного вохристого кольору. Тривалість насиджування триває близько місяця. Через добу після вилуплювання пташенята покидають гніздо. В період насиджування яєць та вигодовування пташенят суттєву небезпеку становлять сірі ворони. Пташенята також гинуть і від хижаків, особливо яструбів малих та лисиць. Вилуплюються пташенята опушеними. До 3-тижневого віку можуть їсти тільки комах. Через 10 днів вони можуть пурхати, а через 3-4 місяці досягають розмірів дорослих птахів. Виводки сірих куріпок тримаються в полях, особливо ярих, де багато картоплі і гречки; сіра куріпка дуже любить чагарникові лісові узлісся, що розташовані поряд з такими полями. У віці 1-3 тижнів виводки об'єднуються і утворюють загальні зграйки по 30-40 і більш за птахів з декількома батьками. Самець щоранку скликає пташенят особливим свистом. Коли виводок підросте, птахи зграйкою летять на місце годівлі. Зимою переселяється до населених місць, ночує у дворах, біля будівель, а також у кущах або біля підніжжя барханів і пагорбів, зібравшись тісною зграйкою на снігу з підвітряного боку. Значну шкоду куріпкам завдають бродячі коти та бродячі пси. Куріпки потребують води, тому в безпосередній близькості від місць їх проживання, як правило, є водоймища. Куріпка швидко приручається, особливо маленькі пташенята. Якщо ж впіймати увесь виводок, то з молодими легко приручаються і старі птахи. У вересні — жовтні куріпки об'єднуються в зграйки і починають кочувати.
Perdix perdix hispaniensis Reichenow, 1892 Perdix perdix italica Hartert E., 1917 Сіра куріпка - типовий мешканець лісостепових угідь, тому з відкриттям нових земель вона усе далі і далі поширюється на північ. Мешкають в помірній зоні Євразії. Населяє майже всю Європу, Малу Азію, Казахстан і південь Західного Сибіру, від Британських островів і Скандинавії до Алтаю і Туви. У Туранській низовині на південь від низин Сирдар'ї відсутня. У Скандинавії і Фінляндії проникає на північ до 66° пн.ш., в Карелії до 65-ї паралелі. На Середньому Уралі північна межа проходить в районах Красноуфимська і Єкатеринбурга, а в Західному Сибіру — в області 57-ї паралелі. На схід сіра куріпка доходить до Алтаю, Туви, західної Джунгарії і нижньої течії річки Або. На меридіані Ташкента її ареал майже досягає 40° пн.ш. Живе в різних біотопах: у різнотравних степах з чагарниками і лісовими кілками на рівнинах і в долинах річок, в лісостепах, на хлібних полях і полях під паром, по лісових вирубках, на узліссях лісів, по ярах, зарослим чагарником, рідше по вересових пустощах, в горбистих пісках із заростями верби або тамариску. У гірських місцевостях тримається в передгір'ях, на полях у лісовому поясі і піднімається до субальпійських лук. Куріпки особливо люблять картопляні смуги – коли картопля ще не прибрана. Так само куріпки люблять поля, які перетнуті струмочком або яром. Куріпка є дуже пластичним видом і добре уживається на техногенних ландшафтах поблизу міст і селищ. Сіра куріпка інтродукована в США і Канаді. В Україні осілий птах всіх областей окрім Карпат і суцільних лісових масивів Полісся. Чисельність у центральних районах Хмельницької області дуже низька, на півдні - дещо більша. Куріпка сіра виключно наземний птах, на дерева сідає рідко. Ходить згорбившись, з витягнутою шиєю. Охоче копається в землі, розшукуючи їжу. Осілі птахи, живуть у відкритій місцевості. Протягом року куріпка сіра живе в одному районі. Бігає швидко з високо піднятою головою. При небезпеці злітає з гучним ляскотом крил й швидко перелітає на невелику відстань. Харчуються різноманітними насінням, іноді комахами. Дорослі особини живляться переважно насінням бур'янів, а в літній період комахами. Взимку птахи харчуються бруньками лози, сходами озимини та інших рослин. Суттєву частку раціону складають насіння бур'янів, ягоди глоду, терну, горобини. Під час снігових, морозних зим птахи страждають від голоду і гинуть у великих кількостях. Поїдають також і тваринні корми — комах, павуків, молюсків та інших безхребетних тварин. Приблизно в кінці березня або на початку квітня розбиваються на пари. Гнізда влаштовують на землі під кущиком у вигляді вистелених заглиблень, розташованих в затишних місцях. Гніздо є невеликою ямкою, що слабо вистилає рослинним дрантям. Поміщається в більшості випадків під навісом каменя, під прикриттям кущика трави або гілляк чагарника. Кладка на середину травня може складатись з 22-х світло-бурих яєць однотонного вохристого кольору. Тривалість насиджування триває близько місяця. Через добу після вилуплювання пташенята покидають гніздо. В період насиджування яєць та вигодовування пташенят суттєву небезпеку становлять сірі ворони. Пташенята також гинуть і від хижаків, особливо яструбів малих та лисиць. Вилуплюються пташенята опушеними. До 3-тижневого віку можуть їсти тільки комах. Через 10 днів вони можуть пурхати, а через 3-4 місяці досягають розмірів дорослих птахів. Виводки сірих куріпок тримаються в полях, особливо ярих, де багато картоплі і гречки; сіра куріпка дуже любить чагарникові лісові узлісся, що розташовані поряд з такими полями. У віці 1-3 тижнів виводки об'єднуються і утворюють загальні зграйки по 30-40 і більш за птахів з декількома батьками. Самець щоранку скликає пташенят особливим свистом. Коли виводок підросте, птахи зграйкою летять на місце годівлі. Зимою переселяється до населених місць, ночує у дворах, біля будівель, а також у кущах або біля підніжжя барханів і пагорбів, зібравшись тісною зграйкою на снігу з підвітряного боку. Значну шкоду куріпкам завдають бродячі коти та бродячі пси. Куріпки потребують води, тому в безпосередній близькості від місць їх проживання, як правило, є водоймища. Куріпка швидко приручається, особливо маленькі пташенята. Якщо ж впіймати увесь виводок, то з молодими легко приручаються і старі птахи. У вересні — жовтні куріпки об'єднуються в зграйки і починають кочувати.
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
- Dzieduszycki W. Muzeum imienia Dzieduszyckich we Lwowie. Ptaki. - Lwów, 1880. - 226 s.
- Dzieduszycki W. Przewodnik po Muzeum im. Dzieduszyckich we Lwowie. – Lwów, 1895. – 273 s.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Galliformes
Phasianidae
