НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Coturnix coturnix
(Linnaeus, 1758) - Перепілка звичайна
Синонім
- Tetrao coturnix Linnaeus, 1758
Народна назва
Перепілка
Перепілка
Зображення
Природоохоронний статус
EUBD (IIA)
EUBD (IIA)
Цінність виду
Примітки
Детально
В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Населяє відкриті простори на рівнині і в горах, найчастіше — поля зернових культур. Ареал охоплює Південну Африку на північ до басейну Конго, Уганди і Кенії. Північна Африка від Марокко на схід до Тунісу, на південь приблизно до 30-ї паралелі і область нижньої течії Нілу. Євразія від атлантичного узбережжя на схід до верхньої частини басейну Лени, Байкалу, Кентею, західної частини Сіньцзяну; в північній Індії на схід до Ассаму. На північ до південної частини Скандинавії, південної Фінляндії, в європейській частині Росії до 63-ї паралелі, в області Уральського хребта до 64-ї паралелі, в Західному Сибіру до 62-ї паралелі, в долині Єнісею до 63-ї паралелі, в басейні Нижньої Тунгуски до 61-ї паралелі, в долині Лени до 60-ї паралелі. На південь до узбережжя Середземного моря, Малої Азії, північного узбережжя Перської затоки, південного Ірану, південного Афганістану, північного Белуджистану, середньої частини півострова Індостан, Ассаму. Населяє острови: Мадагаскар, Коморські, Зеленого Мису, Канарські, Мадейру, Азорські, Фарерські, Британські, острови Середземного моря. З помірної зони відлітають зимувати в тропічну Африку та Індію. Чисельність в Європі оцінена в 2,8-4,7 млн пар, що становить 5-24% від світової популяції. Загальну чисельність виду оцінюють в 35-300 млн особин, проте вона потребує уточнення. Популяція має тенденцію до скорочення. В Україні чисельність виду оцінювали в 100-160 тис. пар. За іншими даними (Яненко, 2002) чисельність популяцій перепілки в Україні становить 1,26 млн вокалізуючих самців, а враховуючи полігамію виду, може становити як мінімум, 2,5-3,8 млн дорослих особин. В Україні щільність гніздування в агроценозах в різних рігіонах становить 9,6-1,35 ос/км2, на сезонно-зволожених луках — 6,0-8,1 ос/км2, на суходольних луках — 7,3-12,0 ос/км2, на остепнених луках — 6,8 ос/км2, серед чагарників, лісосумуг і балок — 6,8 ос/км2. На території України весняна міграція цього виду проходить двома основними шляхами: Північно-Західно-Північним та Південно-Східно-Південним. Перший шлях пролягає із заходу, огинаючи Карпати. Цим шляхом перепілка поширюється по всій Західній Україні (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька та, можливо, Закарпатська і частково Житомирська та Вінницька області). Міграція проходить в основному в південно-західному напрямку. Інший шлях (Південно-Східно-Південний) проходить через АР Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Кіровоградську, Запорізьку, Донецьку, Луганську і частково Харківську області. На межі Дніпропетровської та Запорізької областей міграційний потік перепілок ділиться на дві частини. Другий міграційний потік має північно-західно-північний напрямок. Він поширюється на Центральну (Полтавська, Черкаська та частково Вінницька області), Північну (Київська, Чернігівська, Сумська області) та Східну (Донецька та Луганська області) Україну. Птахи, які мігрують першим міграційним шляхом потрапляють на територію України з країн Західної Європи, де вони зимують. Перепілки, що летять цим шляхом, з'являються на місцях гніздівлі пізніше ніж інші. Птахи, що летять Південно-Східно-Південним міграційним потоком зимують в країнах Африки, Близького Сходу та на території азійської частини Туреччини і потрапляють до України через акваторію Чорного моря. Весняна міграція починається в південних областях з першої декади квітня, в північних — в першій декаді травня. Осінній відліт у більшості областей України відбувається протягом вересня, на півдні та сході країни — у першій декаді жовтня. В Україні основна маса популяцій перепілки, від 50,8% (зона мішаних лісів) до 73,6% (зона широколистяних лісів), зосереджена в агроценозах. У зоні мішаних лісів та в зоні широколистяних лісів найбільша частка популяцій виду зосереджена на площах засіяних тритикале (47% та 42% відповідно). У зонах лісостепу та степу високі частки гніздових популяцій птахів розміщені на площах парів (42% та 58 % відповідно). У Карпатській гірській ландшафтній країні основна частка популяцій сконцентровані на площах з житом (65%). Пар, навіть тимчасових, перепілки не утворюють. Самки відкладають від 8 до 18 яєць в невеличку ямку, вистелену сухими стеблами і добре замасковану у траві. Відкладання яєць починається не раніше середини травня, а повні кладки зустрічаються починаючи з кінця травня протягом всього літа. Насиджування яєць триває близько 17 днів; насиджує яйця та піклується про пташенят тільки самка. Пташенята виводкові — тільки-но обсохнуть, залишають гніздо, а через кілька днів можуть уже перелітати на коротку відстань.
В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Населяє відкриті простори на рівнині і в горах, найчастіше — поля зернових культур. Ареал охоплює Південну Африку на північ до басейну Конго, Уганди і Кенії. Північна Африка від Марокко на схід до Тунісу, на південь приблизно до 30-ї паралелі і область нижньої течії Нілу. Євразія від атлантичного узбережжя на схід до верхньої частини басейну Лени, Байкалу, Кентею, західної частини Сіньцзяну; в північній Індії на схід до Ассаму. На північ до південної частини Скандинавії, південної Фінляндії, в європейській частині Росії до 63-ї паралелі, в області Уральського хребта до 64-ї паралелі, в Західному Сибіру до 62-ї паралелі, в долині Єнісею до 63-ї паралелі, в басейні Нижньої Тунгуски до 61-ї паралелі, в долині Лени до 60-ї паралелі. На південь до узбережжя Середземного моря, Малої Азії, північного узбережжя Перської затоки, південного Ірану, південного Афганістану, північного Белуджистану, середньої частини півострова Індостан, Ассаму. Населяє острови: Мадагаскар, Коморські, Зеленого Мису, Канарські, Мадейру, Азорські, Фарерські, Британські, острови Середземного моря. З помірної зони відлітають зимувати в тропічну Африку та Індію. Чисельність в Європі оцінена в 2,8-4,7 млн пар, що становить 5-24% від світової популяції. Загальну чисельність виду оцінюють в 35-300 млн особин, проте вона потребує уточнення. Популяція має тенденцію до скорочення. В Україні чисельність виду оцінювали в 100-160 тис. пар. За іншими даними (Яненко, 2002) чисельність популяцій перепілки в Україні становить 1,26 млн вокалізуючих самців, а враховуючи полігамію виду, може становити як мінімум, 2,5-3,8 млн дорослих особин. В Україні щільність гніздування в агроценозах в різних рігіонах становить 9,6-1,35 ос/км2, на сезонно-зволожених луках — 6,0-8,1 ос/км2, на суходольних луках — 7,3-12,0 ос/км2, на остепнених луках — 6,8 ос/км2, серед чагарників, лісосумуг і балок — 6,8 ос/км2. На території України весняна міграція цього виду проходить двома основними шляхами: Північно-Західно-Північним та Південно-Східно-Південним. Перший шлях пролягає із заходу, огинаючи Карпати. Цим шляхом перепілка поширюється по всій Західній Україні (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька та, можливо, Закарпатська і частково Житомирська та Вінницька області). Міграція проходить в основному в південно-західному напрямку. Інший шлях (Південно-Східно-Південний) проходить через АР Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Кіровоградську, Запорізьку, Донецьку, Луганську і частково Харківську області. На межі Дніпропетровської та Запорізької областей міграційний потік перепілок ділиться на дві частини. Другий міграційний потік має північно-західно-північний напрямок. Він поширюється на Центральну (Полтавська, Черкаська та частково Вінницька області), Північну (Київська, Чернігівська, Сумська області) та Східну (Донецька та Луганська області) Україну. Птахи, які мігрують першим міграційним шляхом потрапляють на територію України з країн Західної Європи, де вони зимують. Перепілки, що летять цим шляхом, з'являються на місцях гніздівлі пізніше ніж інші. Птахи, що летять Південно-Східно-Південним міграційним потоком зимують в країнах Африки, Близького Сходу та на території азійської частини Туреччини і потрапляють до України через акваторію Чорного моря. Весняна міграція починається в південних областях з першої декади квітня, в північних — в першій декаді травня. Осінній відліт у більшості областей України відбувається протягом вересня, на півдні та сході країни — у першій декаді жовтня. В Україні основна маса популяцій перепілки, від 50,8% (зона мішаних лісів) до 73,6% (зона широколистяних лісів), зосереджена в агроценозах. У зоні мішаних лісів та в зоні широколистяних лісів найбільша частка популяцій виду зосереджена на площах засіяних тритикале (47% та 42% відповідно). У зонах лісостепу та степу високі частки гніздових популяцій птахів розміщені на площах парів (42% та 58 % відповідно). У Карпатській гірській ландшафтній країні основна частка популяцій сконцентровані на площах з житом (65%). Пар, навіть тимчасових, перепілки не утворюють. Самки відкладають від 8 до 18 яєць в невеличку ямку, вистелену сухими стеблами і добре замасковану у траві. Відкладання яєць починається не раніше середини травня, а повні кладки зустрічаються починаючи з кінця травня протягом всього літа. Насиджування яєць триває близько 17 днів; насиджує яйця та піклується про пташенят тільки самка. Пташенята виводкові — тільки-но обсохнуть, залишають гніздо, а через кілька днів можуть уже перелітати на коротку відстань.
Література
- Бокотей А. А., Соколов Н. Ю. Каталог орнітологічної колекції Державного природознавчого музею. – Львів, 2000. – 164 с.
- Грищенко В.М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. - Канів, 2021. - 24 с.
View source - Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Galliformes
Phasianidae
