НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Burhinus oedicnemus
(Linnaeus, 1758) - Лежень
Синонім
- Charadrius oedicnemus Linnaeus, 1758
- Chardarias oedicnemus Linnaeus, 1758
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Be (II); Bo (II); EUBD (I); RDBUkr: Неоцінені
Be (II); Bo (II); EUBD (I); RDBUkr: Неоцінені
Цінність виду
Примітки
Детально
Один з 7-ми видів роду; єдиний вид роду в фауні України, представлений номінативним підвидом. Деякі дослідники відносять вид до ряду Журавлеподібних. Лісова, лісостепова, напівпустельна та пустельна зони помірного та тропічного поясів Євразії та Пн. Африки; на пн. Євразії гніздовий перелітний, пд. — осілий або частково осілий; перелітні популяції зимують на пн. зх. та сх. Африки, пд. Аравійського п-ова. В Україні: гніздиться, можливо, на більшій частині території, достовірно — у Сухостеповій зоні, а на пн. — вздовж великих річок. Чисельність світової популяції не відома. Європу оціночно заселяє 41–160 тис. ос. Для більшості територій України не визначена. На пн. Керченського п-ова 1 пара трапляється на 1,4–2 км2, подекуди вздовж Сиваша — на 0,8–1 км2. Чинники зменшення чисельності: знищення гнізд під час випасання худоби та обробітку ланів; розлякування птахів (гинуть залишені яйця та пташенята); зростання кількості здичавілих собак та воронових птахів. Трапляється на ділянках з дуже низьким та розрідженим травостоєм або без рослинності, також з оголеним камінням, на кам`янистих осипах і солонцях у цілинних степах (петрофітних та псамофітних), на пасовищах, перелогах, а також у покинутих кар`єрах. З зимівель мігрує у квітні, у зворотньому напрямку у вересні — першій половині жовтня. Гніздиться у першій декаді травня — на початку липня. Моногам. Гніздо — невелика ямка на землі, обкладена камінцями, грудками ґрунту, уламками сухих стебел та коренів трав`яних рослин, сухими екскрементами овець, кіз, зайців. У кладці 1–2 яйця. Насиджують яйця та водять пташенят обидва партнери. Тривалість інкубації 27–30 діб. Підйом на крила у віці 42–49 діб. Статева зрілість з 3 року життя. Тривалість життя — до 30 років. Їжа: безхребетні. Необхідне створення охоронних територій (Приазовська височина); знищення здичавілих собак та воронових птахів; запобігання випадків непокоєння птахів у гніздовий період.
Один з 7-ми видів роду; єдиний вид роду в фауні України, представлений номінативним підвидом. Деякі дослідники відносять вид до ряду Журавлеподібних. Лісова, лісостепова, напівпустельна та пустельна зони помірного та тропічного поясів Євразії та Пн. Африки; на пн. Євразії гніздовий перелітний, пд. — осілий або частково осілий; перелітні популяції зимують на пн. зх. та сх. Африки, пд. Аравійського п-ова. В Україні: гніздиться, можливо, на більшій частині території, достовірно — у Сухостеповій зоні, а на пн. — вздовж великих річок. Чисельність світової популяції не відома. Європу оціночно заселяє 41–160 тис. ос. Для більшості територій України не визначена. На пн. Керченського п-ова 1 пара трапляється на 1,4–2 км2, подекуди вздовж Сиваша — на 0,8–1 км2. Чинники зменшення чисельності: знищення гнізд під час випасання худоби та обробітку ланів; розлякування птахів (гинуть залишені яйця та пташенята); зростання кількості здичавілих собак та воронових птахів. Трапляється на ділянках з дуже низьким та розрідженим травостоєм або без рослинності, також з оголеним камінням, на кам`янистих осипах і солонцях у цілинних степах (петрофітних та псамофітних), на пасовищах, перелогах, а також у покинутих кар`єрах. З зимівель мігрує у квітні, у зворотньому напрямку у вересні — першій половині жовтня. Гніздиться у першій декаді травня — на початку липня. Моногам. Гніздо — невелика ямка на землі, обкладена камінцями, грудками ґрунту, уламками сухих стебел та коренів трав`яних рослин, сухими екскрементами овець, кіз, зайців. У кладці 1–2 яйця. Насиджують яйця та водять пташенят обидва партнери. Тривалість інкубації 27–30 діб. Підйом на крила у віці 42–49 діб. Статева зрілість з 3 року життя. Тривалість життя — до 30 років. Їжа: безхребетні. Необхідне створення охоронних територій (Приазовська височина); знищення здичавілих собак та воронових птахів; запобігання випадків непокоєння птахів у гніздовий період.
Література
- Грищенко В.М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. - Канів, 2021. - 24 с.
View source - Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Charadriiformes
Burhinidae
