НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Zygaena laeta
(Hübner, 1790) - Красик веселий
Синонім
- Sphinx laeta Hübner, 1790
Народна назва
Пістрянка весела
Пістрянка весела
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Зникаючі
RDBUkr: Зникаючі
Цінність виду
Примітки
Детально
Один з 101 видів роду; один з 18 видів роду у фауні України. Пд. райони Центральної та Сх. Європи, Пн. Кавказ, Мала Азія та Близький Схід. В Україні останніми роками знайдений у Криму, Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Київській, Житомирській, Чернігівській, Вінницькій та Одеській обл. До 1940 р. вид спостерігався також у Миколаївській, Чернівецькій та Івано-Франківській обл. Чисельність низька, з невеликими коливаннями в окремі роки. В більшості біотопів зустрічаються поодинокі особини. Дає 1 генерацію на рік. Метелики денні, літ — у липні–серпні. У кладці 10–35 яєць, яйце розвивається 6–12 днів. Гусінь живиться листям миколайчиків (Eryngium campestre L.), заляльковується в кінці червня — липні у веретеноподібному жовтувато-сірому «пергаментному» коконі. Фаза лялечки триває 12–17 днів, зимує гусінь. Місця перебування — ділянки цілинного степу, яри, низькогірські трав’янисті схили. Наукове значення: може бути використаний у якості індикаторного виду для екологічних досліджень. Охороняється у Канівському, Дніпровсько-Орельському, Карадазькому та деяких інших ПЗ. Треба зберігати ділянки цілинного степу, заборонити випасання худоби та викошування трав у місцях, де виявлено особини виду. Поділля, дуже локальний і рідкісний, степові біотопи, VI-VII (Канарський, 2007).
Один з 101 видів роду; один з 18 видів роду у фауні України. Пд. райони Центральної та Сх. Європи, Пн. Кавказ, Мала Азія та Близький Схід. В Україні останніми роками знайдений у Криму, Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Київській, Житомирській, Чернігівській, Вінницькій та Одеській обл. До 1940 р. вид спостерігався також у Миколаївській, Чернівецькій та Івано-Франківській обл. Чисельність низька, з невеликими коливаннями в окремі роки. В більшості біотопів зустрічаються поодинокі особини. Дає 1 генерацію на рік. Метелики денні, літ — у липні–серпні. У кладці 10–35 яєць, яйце розвивається 6–12 днів. Гусінь живиться листям миколайчиків (Eryngium campestre L.), заляльковується в кінці червня — липні у веретеноподібному жовтувато-сірому «пергаментному» коконі. Фаза лялечки триває 12–17 днів, зимує гусінь. Місця перебування — ділянки цілинного степу, яри, низькогірські трав’янисті схили. Наукове значення: може бути використаний у якості індикаторного виду для екологічних досліджень. Охороняється у Канівському, Дніпровсько-Орельському, Карадазькому та деяких інших ПЗ. Треба зберігати ділянки цілинного степу, заборонити випасання худоби та викошування трав у місцях, де виявлено особини виду. Поділля, дуже локальний і рідкісний, степові біотопи, VI-VII (Канарський, 2007).
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Lepidoptera
Zygaenidae
