НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Pluvialis apricaria
(Linnaeus, 1758) - Сивка звичайна
Синонім
- Charadrius apricaria Linnaeus, 1758
- Charadarius apricarius Linnaeus, 1758
Народна назва
Сивка золотиста
Сивка золотиста
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III); Bo (AEWA); EUBD (I)
Be (III); Bo (AEWA); EUBD (I)
Цінність виду
Примітки
Детально
Гніздиться на півночі Євразії від Скандинавії до Східного Сибіру. В Україні зустрічається під час сезонних переміщень на всій території країни. Вважається, що є найшвидшим серед мисливських птахів (60 миль/год). Суперечка про швидкість польоту цього птаха послужила ідеєю щодо створення Книги рекордів Гіннеса. Гніздовий ареал охоплює Євразію від Скандинавії на схід до басейну Хатанги. На півночі в Скандинавії поширена до арктичного узбережжя, на Ямалі до 70-ї паралелі, в долині Єнісею до 72-ї паралелі. На південь до середньої частини Німеччини, південного узбережжя Балтійського моря, Латвії, району Санкт-Петербургу, долини Сосьви, далі на схід на півдні до 67-68-ї паралелі. Острови: Ісландія, Британські, Еланд, Готланд, Фарерські, Колгуєв, Вайгач. У тундрі Азії звичайну сивку замінює азіатська сивка (P. fulva), в тундрі Америки — інший вид (P. dominica). На відміну від інших видів роду, зимує недалеко — в Західній Європі, Середземномор'ї, на південному Каспії. Чисельність в Європі оцінена в 460–740 тис. пар, кількість зимуючих птахів становить понад 820 тис. особин. Гніздиться в тундрі, лісотундрі, на вересових пустощах, верхових болотах. У місцях спільного існування з азіатською сивкою (на Ямалі, Таймирі), віддає перевагу гніздуванню в більш зволожених місцях. Гніздо - неглибока ямка у ґрунті, вистелене невеликою кількістю рослинного матеріалу. Спороджують його, як правило, на відкритому місці та лише зрідка між окремими деревцями. У кладці зазвичай 4 яйця. Їхні середні розміри 52×52 мм, основний фон забарвлення — жовтий з темно-коричневим рисунком, що зосереджений більше біля тупого кінця. У насиджуванні кладки беруть участь обидва з батьків. Пташенята вилуплюються через 30 днів, відразу здатні самостійно шукати їжу, проте залишаються під наглядом батьків. Живиться переважно комахами та їх личинками. При нагоді додатково споживає ягоди. Виникнення Книги рекордів Гіннеса. 10 листопада 1951 року Сер Хью (Г'ю) Бівер англ. Hugh Beaver, у майбутньому — директор із менеджменту пивоварні Guinness, відправився на полювання до графства Вексфорд в Ірландії. Після невдалого полювання на звичайну сивку він став учасником суперечки про те, який мисливський птах є найшвидшим в Європі — звичайна сивка чи британський підвид білої куріпки (Lagopus lagopus scotica, англ. Red grouse) (причому вірним є перший варіант). У той вечір, перебуваючи у селищі, він зрозумів, що неможливо підтвердити чи спростувати на основі довідкових джерел, що саме звичайна сивка є найшвидшим птахом серед мисливських видів. Бівер зрозумів, що кожного вечора в пабах Ірландії мають точитися безліч дискусій, проте немає жодної книги у світі, яка б могла врегулювати суперечки. Він збагнув, що книга із відповідями на такого роду запитання може стати популярною. Пізніше він опублікував першу Книгу рекордів Гіннеса. Вперше ця книга була видана 1955 р.
Гніздиться на півночі Євразії від Скандинавії до Східного Сибіру. В Україні зустрічається під час сезонних переміщень на всій території країни. Вважається, що є найшвидшим серед мисливських птахів (60 миль/год). Суперечка про швидкість польоту цього птаха послужила ідеєю щодо створення Книги рекордів Гіннеса. Гніздовий ареал охоплює Євразію від Скандинавії на схід до басейну Хатанги. На півночі в Скандинавії поширена до арктичного узбережжя, на Ямалі до 70-ї паралелі, в долині Єнісею до 72-ї паралелі. На південь до середньої частини Німеччини, південного узбережжя Балтійського моря, Латвії, району Санкт-Петербургу, долини Сосьви, далі на схід на півдні до 67-68-ї паралелі. Острови: Ісландія, Британські, Еланд, Готланд, Фарерські, Колгуєв, Вайгач. У тундрі Азії звичайну сивку замінює азіатська сивка (P. fulva), в тундрі Америки — інший вид (P. dominica). На відміну від інших видів роду, зимує недалеко — в Західній Європі, Середземномор'ї, на південному Каспії. Чисельність в Європі оцінена в 460–740 тис. пар, кількість зимуючих птахів становить понад 820 тис. особин. Гніздиться в тундрі, лісотундрі, на вересових пустощах, верхових болотах. У місцях спільного існування з азіатською сивкою (на Ямалі, Таймирі), віддає перевагу гніздуванню в більш зволожених місцях. Гніздо - неглибока ямка у ґрунті, вистелене невеликою кількістю рослинного матеріалу. Спороджують його, як правило, на відкритому місці та лише зрідка між окремими деревцями. У кладці зазвичай 4 яйця. Їхні середні розміри 52×52 мм, основний фон забарвлення — жовтий з темно-коричневим рисунком, що зосереджений більше біля тупого кінця. У насиджуванні кладки беруть участь обидва з батьків. Пташенята вилуплюються через 30 днів, відразу здатні самостійно шукати їжу, проте залишаються під наглядом батьків. Живиться переважно комахами та їх личинками. При нагоді додатково споживає ягоди. Виникнення Книги рекордів Гіннеса. 10 листопада 1951 року Сер Хью (Г'ю) Бівер англ. Hugh Beaver, у майбутньому — директор із менеджменту пивоварні Guinness, відправився на полювання до графства Вексфорд в Ірландії. Після невдалого полювання на звичайну сивку він став учасником суперечки про те, який мисливський птах є найшвидшим в Європі — звичайна сивка чи британський підвид білої куріпки (Lagopus lagopus scotica, англ. Red grouse) (причому вірним є перший варіант). У той вечір, перебуваючи у селищі, він зрозумів, що неможливо підтвердити чи спростувати на основі довідкових джерел, що саме звичайна сивка є найшвидшим птахом серед мисливських видів. Бівер зрозумів, що кожного вечора в пабах Ірландії мають точитися безліч дискусій, проте немає жодної книги у світі, яка б могла врегулювати суперечки. Він збагнув, що книга із відповідями на такого роду запитання може стати популярною. Пізніше він опублікував першу Книгу рекордів Гіннеса. Вперше ця книга була видана 1955 р.
Література
- Troglodytes. Західноукраїнський орнітофауністичний щорічник. (Ред. Химин М., Шидловський І., Горбань І.). – № 6. – Луцьк: Світ птахів, 1996. – 43 с.
- Troglodytes. Каталог орнітофауни західних областей України. Орнітологічні спостереження за 1993 р. (Ред. Химин М., Башта А.-Т., Горбань І., Шидловський І.). – № 4. – Львів, 1994. – 36 с.
- Troglodytes. Каталог орнітофауни західних областей України. Орнітофауністичні спостереження за 1989-1990 рр. / Ред. Химин М. В., Горбань І. М. – № 2. – Луцьк, 1991. – 156 с.
- Грищенко В.М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. - Канів, 2021. - 24 с.
View source - Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Charadriiformes
Charadriidae
