НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Melitturga clavicornis
(Latreille, 1806) - Мелітурга булавовуса
Синонім
- Eucera clavicornis Latreille, 1806
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Вразливі
RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Вид-запилювач
Вид-запилювач
Примітки
Детально
Один із 8 видів палеарктичного підроду Melitturga палеарктично-палеотропічного роду Melitturga (усього 17 видів). Єдиний представник роду у фауні України. Поширений у Пд. та на пд. Середньої Європи на пн. до Балтики, також зустрічається у Передкавказзі та Закавказзі, Середній та Малій Азії, на пд. Сибіру, в Ірані, на сх. до Монголії та Китаю. В Україні поширений в степовій та лісостеповій зонах. Є лише поодинокі знахідки на Поліссі. Відсутній в гірських районах. Рідко трапляється у степових біотопах, але на окремих ділянках багаторічних бобових культур (особливо на люцерні) може досягати до 200–300 особин на 1 га. Основними факторами, що призводять до зниження чисельності, є значне скорочення місць, придатних для гніздування та збору корму, знищення гнізд під час оранки полів, луків або скошування рослин та загибель дорослих особин при обробках полів пестицидами. Антофіл, досить тісно пов’язаний з бобовими, особливо з квітками люцерни. Літає з початку червня до початку серпня. Самки будують підземні гнізда поодиноко, переважно на ділянках з розрідженим травостоєм. Комірки еліпсоподібної форми розташовуються на глибині 20–35 см. Всередині комірки формується пилкова куля, на яку відкладається яйце. Охороняється в степових ПЗ. Необхідно створити заказники в інших місцях мешкання виду та охороняти його кормові рослини. Важливий запилювач бобових рослин, в тому числі сільськогосподарських, таких як люцерна, конюшина.
Один із 8 видів палеарктичного підроду Melitturga палеарктично-палеотропічного роду Melitturga (усього 17 видів). Єдиний представник роду у фауні України. Поширений у Пд. та на пд. Середньої Європи на пн. до Балтики, також зустрічається у Передкавказзі та Закавказзі, Середній та Малій Азії, на пд. Сибіру, в Ірані, на сх. до Монголії та Китаю. В Україні поширений в степовій та лісостеповій зонах. Є лише поодинокі знахідки на Поліссі. Відсутній в гірських районах. Рідко трапляється у степових біотопах, але на окремих ділянках багаторічних бобових культур (особливо на люцерні) може досягати до 200–300 особин на 1 га. Основними факторами, що призводять до зниження чисельності, є значне скорочення місць, придатних для гніздування та збору корму, знищення гнізд під час оранки полів, луків або скошування рослин та загибель дорослих особин при обробках полів пестицидами. Антофіл, досить тісно пов’язаний з бобовими, особливо з квітками люцерни. Літає з початку червня до початку серпня. Самки будують підземні гнізда поодиноко, переважно на ділянках з розрідженим травостоєм. Комірки еліпсоподібної форми розташовуються на глибині 20–35 см. Всередині комірки формується пилкова куля, на яку відкладається яйце. Охороняється в степових ПЗ. Необхідно створити заказники в інших місцях мешкання виду та охороняти його кормові рослини. Важливий запилювач бобових рослин, в тому числі сільськогосподарських, таких як люцерна, конюшина.
Література
- Kuntze R., Noskiewicz J. Charakterystyka faunistyczna dwu rezerwatów stepowych w południowo-wschodniej Polsce // Ochrona Przyrody. - 1934. – 13. – S.125-139.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Hymenoptera
Andrenidae
