НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Calidris ferruginea
(Pontoppidan, 1763) - Побережник червоногрудий
Синонім
- Tringa ferruginea Pontoppidan, 1763
- Erolia ferruginea Vieillot, 1816
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: NT; Be (II); Bo (AEWA)
IUCN: NT; Be (II); Bo (AEWA)
Цінність виду
Примітки
Детально
Гніздиться головним чином в Азії в зоні тундри від півострова Ямал на схід до Колючинської губи на Чукотському півострові. Трапляється також на островах: Бегічева, Котельний, Великий Ляховський, Врангеля. У невеликій кількості гніздиться в північно-західній Алясці в області мису Барроу. Зимує в тропічній області Старого Світу на південь до Австралії і Нової Зеландії. Трапляються переважно в прибережних, арктичних областях тундри як гніздові птахи. Охоче гніздяться на обмілинах річок, а також в глибині материка. Під час перельотів можуть попадатись на чистих пляжах узбережжя, а також в глибині материка. В Україні пролітний на всій території. Більш численний на осінньому прольоті. Велике значення під час міграцій відіграє Сиваш, де птахи зупиняються для накопичення жирових запасів для подальших перельотів. За весь період весняної міграції через Сиваш пролітає 0,5%, а в період осінньої до 1,5% світової популяції червоногрудого побережника. Враховуючи великий гнізовий ареал, розмір популяції дуже великий — його оцінюють в 1,8-1,9 млн особин. Чисельність виду в останнє десятиліття має тенденцію до зростання. Статевої зрілості птахи досягають на третьому році життя. Пари утворюються найчастіше на місцях зимівлі. На місця гніздування прилітають досить пізно. Відкладання яєць відбувається з середини травня до середини червня. Кладка, як правило, складається з 4 яєць. Як і у інших куликів, забарвлення яєць маскувальне. Пташенята починають літати не раніше середини липня. Живляться переважно поліхетами, двостулковими і черевоногими молюсками, а також комахами й їх личинками. Під час гніздування значну частину у живленні складають комарі (Tipulidae, Chironomidae) та їх личинки.
Гніздиться головним чином в Азії в зоні тундри від півострова Ямал на схід до Колючинської губи на Чукотському півострові. Трапляється також на островах: Бегічева, Котельний, Великий Ляховський, Врангеля. У невеликій кількості гніздиться в північно-західній Алясці в області мису Барроу. Зимує в тропічній області Старого Світу на південь до Австралії і Нової Зеландії. Трапляються переважно в прибережних, арктичних областях тундри як гніздові птахи. Охоче гніздяться на обмілинах річок, а також в глибині материка. Під час перельотів можуть попадатись на чистих пляжах узбережжя, а також в глибині материка. В Україні пролітний на всій території. Більш численний на осінньому прольоті. Велике значення під час міграцій відіграє Сиваш, де птахи зупиняються для накопичення жирових запасів для подальших перельотів. За весь період весняної міграції через Сиваш пролітає 0,5%, а в період осінньої до 1,5% світової популяції червоногрудого побережника. Враховуючи великий гнізовий ареал, розмір популяції дуже великий — його оцінюють в 1,8-1,9 млн особин. Чисельність виду в останнє десятиліття має тенденцію до зростання. Статевої зрілості птахи досягають на третьому році життя. Пари утворюються найчастіше на місцях зимівлі. На місця гніздування прилітають досить пізно. Відкладання яєць відбувається з середини травня до середини червня. Кладка, як правило, складається з 4 яєць. Як і у інших куликів, забарвлення яєць маскувальне. Пташенята починають літати не раніше середини липня. Живляться переважно поліхетами, двостулковими і черевоногими молюсками, а також комахами й їх личинками. Під час гніздування значну частину у живленні складають комарі (Tipulidae, Chironomidae) та їх личинки.
Література
- Грищенко В.М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. - Канів, 2021. - 24 с.
View source - Грищенко В.М., Стороженко В.І. Знахідки закільцьованих птахів. Червоногрудий побережник (Calidris ferruginea) // Беркут. – 1995. – Т.4, вип.1-2. – С.61.
View source - Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Charadriiformes
Scolopacidae
