НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Monacha cartusiana
(O.F. Müller, 1774) - Равлик-монах паперовий
Синонім
- Helix cartusiana O.F. Müller, 1774
- carthusianella Draparnaud, 1801
- olivieri A. Ferussac, 1821
- rufilabris Jeffreys, 1833
- sarriensis Servain, 1880
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Розповсюдження. Вид легко синантропізується, тому його ареал постійно розширюється. Зараз він досить широко розповсюджений у Європі – від Піренейського півострова, Франції та Англії на заході до Нідерландів на півночі, Балканського півострова на південному сході та західного Кавказу на сході (Hausdorf, 2000a). У межах природного ареалу M. cartusiana трапляється на півдні України. Крім того, останнім часом спостерігається стрімке розселення цього виду по інших регіонах, зокрема, на Подільській височині. Екологія. Степовий вид, населяє переважно відкриті та відносно сухі біотопи, де може утворювати великі колонії. Часто попадається в урбанізованих та інших антропогенно змінених біотопах. Б.Хаусдорф (Hausdorf, 2000а, 2000b) вважає, що на південно-східній межі відомого зараз ареалу M. cartusiana (Болгарія, Албанія, Македонія, Греція, Турція) його заміщує конхологічно подібний вид Monacha claustralis (Menke, 1828). За цим автором, M. cartusiana відрізняється від M. claustralis наявністю чіткого латерального вип’ячування на вагіні та дещо більшою відносною довжиною епіфалуса. Проте наведені межі внутрішньовидових коливань двох анатомічних індексів, які характеризують відносну довжину епіфалуса (відношення довжини епіфалуса до довжини пеніса та до довжини вагіни) (Hausdorf, 2000а, 2000b), по-перше, є досить великими, по-друге, частково перекриваються. Тому головною підставою для диференціації M. cartusiana і M. claustralis мала би бути наявність латерального вип’ячування на вагіні в M. cartusiana та його відсутність у M. claustralis. Оскільки обидва згадані види мають схильність до синантропізації, а Б.Хаусдорф (Hausdorf, 2000b) відмічає присутність M. claustralis на території України (Севастополь в Криму), бажано провести в майбутньому анатомічне обстеження популяцій M. cartusiana з різних регіонів України. Поки що подібне обстеження було виконане нами лише в одній з антропохорних колоній у м.Львові (Гураль-Сверлова, 2012б). Розтин 4-х статевозрілих (з повністю сформованою черепашкою) особин показав, що латеральне потовщення вагіни є вираженим значно слабше, ніж це показано на рисунку Б.Хаусдорфа (Hausdorf, 2000а). Воно має вигляд невеликого, часом – важкопомітного горбика, розташованого в дистальній частині вагіни, під самими слизовими залозами. Форма вагіни досить мінлива – від відносно короткої та товстої до досить довгої та стрункої, подібної на вагіну M. claustralis (Hausdorf, 2000b). Загалом форма вагіни в досліджених нами особин займала ніби проміжне положення між зображеними Б.Хаусдорфом геніталіями M. cartusiana і M. claustralis.
Розповсюдження. Вид легко синантропізується, тому його ареал постійно розширюється. Зараз він досить широко розповсюджений у Європі – від Піренейського півострова, Франції та Англії на заході до Нідерландів на півночі, Балканського півострова на південному сході та західного Кавказу на сході (Hausdorf, 2000a). У межах природного ареалу M. cartusiana трапляється на півдні України. Крім того, останнім часом спостерігається стрімке розселення цього виду по інших регіонах, зокрема, на Подільській височині. Екологія. Степовий вид, населяє переважно відкриті та відносно сухі біотопи, де може утворювати великі колонії. Часто попадається в урбанізованих та інших антропогенно змінених біотопах. Б.Хаусдорф (Hausdorf, 2000а, 2000b) вважає, що на південно-східній межі відомого зараз ареалу M. cartusiana (Болгарія, Албанія, Македонія, Греція, Турція) його заміщує конхологічно подібний вид Monacha claustralis (Menke, 1828). За цим автором, M. cartusiana відрізняється від M. claustralis наявністю чіткого латерального вип’ячування на вагіні та дещо більшою відносною довжиною епіфалуса. Проте наведені межі внутрішньовидових коливань двох анатомічних індексів, які характеризують відносну довжину епіфалуса (відношення довжини епіфалуса до довжини пеніса та до довжини вагіни) (Hausdorf, 2000а, 2000b), по-перше, є досить великими, по-друге, частково перекриваються. Тому головною підставою для диференціації M. cartusiana і M. claustralis мала би бути наявність латерального вип’ячування на вагіні в M. cartusiana та його відсутність у M. claustralis. Оскільки обидва згадані види мають схильність до синантропізації, а Б.Хаусдорф (Hausdorf, 2000b) відмічає присутність M. claustralis на території України (Севастополь в Криму), бажано провести в майбутньому анатомічне обстеження популяцій M. cartusiana з різних регіонів України. Поки що подібне обстеження було виконане нами лише в одній з антропохорних колоній у м.Львові (Гураль-Сверлова, 2012б). Розтин 4-х статевозрілих (з повністю сформованою черепашкою) особин показав, що латеральне потовщення вагіни є вираженим значно слабше, ніж це показано на рисунку Б.Хаусдорфа (Hausdorf, 2000а). Воно має вигляд невеликого, часом – важкопомітного горбика, розташованого в дистальній частині вагіни, під самими слизовими залозами. Форма вагіни досить мінлива – від відносно короткої та товстої до досить довгої та стрункої, подібної на вагіну M. claustralis (Hausdorf, 2000b). Загалом форма вагіни в досліджених нами особин займала ніби проміжне положення між зображеними Б.Хаусдорфом геніталіями M. cartusiana і M. claustralis.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Mollusca
Mollusca_unranked_taxon
Gastropoda
Pulmonata_unassigned
Hygromiidae
