НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Limacus flavus
(Linnaeus, 1758) - Слизняк великий рудий
Синонім
- Limax flavus Linnaeus, 1758
- Limax variegatus Draparnaud, 1801
- Limax canariensis D'Orbigny, 1839
- Limax umbrosus Philippi, 1844
- Limax rufescens Moquin-Tandon, 1855
- Limax virescens R.T. Lowe, 1855
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Зауваження до діагностики. Зовні дуже подібний до більш розповсюдженого на півдні України L.maculatus. І.М.Ліхарев і А.Віктор (1980) подають деякі відмінності в забарвленні цих двох видів. Проте, за нашими спостереженнями, вони не можуть гарантувати надійного визначення. Зокрема, темний сітчастий малюнок у L.maculatus не завжди досягає самого края підошви, як стверджують згадані автори, а може поступово зникати на деякій відстані від нього. Крім того, зникнення малюнка відбувається настільки поступово, що часом важко встановити, де він ще є, хоча б слабкий, а де його вже зовсім немає. Тому для диференціації L. flavus і L.maculatus ми радимо використовувати анатомічні ознаки: форму яйцепроводу та місце впадіння протоки сім’яприймача. При цьому слід мати на увазі, що у L.maculatus протока сім'яприймача може бути підтягнута до яйцепроводу тонкою плівкою. Це може створювати хибне враження, що сім'яприймач впадає до яйцепроводу, а не до атріуму. Розповсюдження. Вид середземноморського походження, який суттєво розширив свій ареал за рахунок антропохорії. Відомі поодинокі знахідки в Криму, на Причорноморській низовині та в центральній частині України. При цьому найчастіше слизняків знаходили у приміщеннях (підвалах тощо). Екологія. У межах природного ареалу населяє ліси та вологі відкриті біотопи (осипи, скелі тощо). У населених пунктах оселяється в підвалах, теплицях, навіть у ванних кімнатах.
Зауваження до діагностики. Зовні дуже подібний до більш розповсюдженого на півдні України L.maculatus. І.М.Ліхарев і А.Віктор (1980) подають деякі відмінності в забарвленні цих двох видів. Проте, за нашими спостереженнями, вони не можуть гарантувати надійного визначення. Зокрема, темний сітчастий малюнок у L.maculatus не завжди досягає самого края підошви, як стверджують згадані автори, а може поступово зникати на деякій відстані від нього. Крім того, зникнення малюнка відбувається настільки поступово, що часом важко встановити, де він ще є, хоча б слабкий, а де його вже зовсім немає. Тому для диференціації L. flavus і L.maculatus ми радимо використовувати анатомічні ознаки: форму яйцепроводу та місце впадіння протоки сім’яприймача. При цьому слід мати на увазі, що у L.maculatus протока сім'яприймача може бути підтягнута до яйцепроводу тонкою плівкою. Це може створювати хибне враження, що сім'яприймач впадає до яйцепроводу, а не до атріуму. Розповсюдження. Вид середземноморського походження, який суттєво розширив свій ареал за рахунок антропохорії. Відомі поодинокі знахідки в Криму, на Причорноморській низовині та в центральній частині України. При цьому найчастіше слизняків знаходили у приміщеннях (підвалах тощо). Екологія. У межах природного ареалу населяє ліси та вологі відкриті біотопи (осипи, скелі тощо). У населених пунктах оселяється в підвалах, теплицях, навіть у ванних кімнатах.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Mollusca
Mollusca_unranked_taxon
Gastropoda
Pulmonata_unassigned
Limacidae
