НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Arion subfuscus
(Draparnaud, 1805) - Слизняк шляховий рудий
Синонім
- Limax subfuscus Draparnaud, 1805
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Зауваження до діагностики. Живих молодих особин A. subfuscus легко визначити за яскраво-жовтим або оранжевим слизом, який густо вкриває спину та мантію і обумовлює їх характерне руде забарвлення. Після фіксації це забарвлення повністю зникає, а найхарактернішою ознакою виду стає розташування правої темної смуги на мантії відносно пневмостома. У зафіксованих молодих особин центральна частина спини та мантії значно темніша, тому часто створюється враження, що над бічними темними смугами на спині та мантії проходять світліші смуги, переважно ширші у молодших особин і вужчі у старших. Дорослих особин без смуг (як живих, так і зафіксованих) можна визначити за темно-коричневим забарвленням спини та мантії та великими розмірами тіла. Розповсюдження. Широко розповсюджений у межах Європи, а в Україні – в Українських Карпатах, лісовій і лісостеповій зонах. Зареєстрований також у східній частині степової зони (Донецька височина). Екологія. Заселяє широкий спектр природних і антропогенних біотопів. Часто зустрічається в лісах і парках. Примітка. Темних особин з безбарвним слизом колись вважали окремим видом – Arion brunneus Lehmann, 1862. Нещодавно було з'ясовано, що назвою A. subfuscus тривалий час могли позначали не один вид, а комплекс морфологічно й анатомічно подібних видів (Pinceel et al., 2004; Jordaens et al., 2010). На території України та, загалом, Східної Європи подібних робіт ще не проводили. Тому зараз для позначення наших слизняків коректніше було би писати не A. subfuscus, а A. subfuscus s.l. (від латинських слів "sensu lato", що значить "у широкому розумінні").
Зауваження до діагностики. Живих молодих особин A. subfuscus легко визначити за яскраво-жовтим або оранжевим слизом, який густо вкриває спину та мантію і обумовлює їх характерне руде забарвлення. Після фіксації це забарвлення повністю зникає, а найхарактернішою ознакою виду стає розташування правої темної смуги на мантії відносно пневмостома. У зафіксованих молодих особин центральна частина спини та мантії значно темніша, тому часто створюється враження, що над бічними темними смугами на спині та мантії проходять світліші смуги, переважно ширші у молодших особин і вужчі у старших. Дорослих особин без смуг (як живих, так і зафіксованих) можна визначити за темно-коричневим забарвленням спини та мантії та великими розмірами тіла. Розповсюдження. Широко розповсюджений у межах Європи, а в Україні – в Українських Карпатах, лісовій і лісостеповій зонах. Зареєстрований також у східній частині степової зони (Донецька височина). Екологія. Заселяє широкий спектр природних і антропогенних біотопів. Часто зустрічається в лісах і парках. Примітка. Темних особин з безбарвним слизом колись вважали окремим видом – Arion brunneus Lehmann, 1862. Нещодавно було з'ясовано, що назвою A. subfuscus тривалий час могли позначали не один вид, а комплекс морфологічно й анатомічно подібних видів (Pinceel et al., 2004; Jordaens et al., 2010). На території України та, загалом, Східної Європи подібних робіт ще не проводили. Тому зараз для позначення наших слизняків коректніше було би писати не A. subfuscus, а A. subfuscus s.l. (від латинських слів "sensu lato", що значить "у широкому розумінні").
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Mollusca
Mollusca_unranked_taxon
Gastropoda
Pulmonata_unassigned
Arionidae
