НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Glareola nordmanni
Fischer von Waldheim, 1842 - Дерихвіст степовий
Синонім
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: NT; Be (II); Bo (AEWA); RDBUkr: Зникаючі
IUCN: NT; Be (II); Bo (AEWA); RDBUkr: Зникаючі
Цінність виду
Примітки
Детально
Один з видів політипного роду; один з 2-х видів у фауні України. Заселяє степи Євразії. У кінці ХІХ — на початку ХХ ст. ареал в Україні охоплював узбережжя Чорного та Азовського морів від сх. кордонів країни до Дунаю на пн. до Полтавської та Харківської обл. В останні два десятиріччя ХХ ст. відомі лише поодинокі випадки гніздування окремих пар на пд. України. В Європі близько 2,5 тис. пар. В Україні, в 1980–1990 рр. буди відомі лише поодинокі випадки гніздування окремих пар і невеличких груп чисельністю 3–5 пар на узбережжі Тилігульського та Куяльницького лиманів, Чорноморському біосферному заповіднику, на о-ві Бірючому, в пн. частині Арабатської стрілки, в Криму на узбережжі Сивашу, на узбережжі Молочного лиману, в Пн. Приазов’ї. Максимальна чисельність виду (32 птаха) була зареєстрована в 1990 р. в околицях м. Новоазовська Донецької обл. (основа Кривої коси). Падіння чисельності виду відбувається за рахунок трансформації гніздових біотопів внаслідок меліораціїї земель, випасання худоби та рекреаційного освоєння. У місцях гніздування з’являється у квітні-травні. Переважно займає низовинні узбережжя морських заток, лиманів, солоних та прісних озер, гирлові зони річок з розрідженою невисокою рослинністю. Оселяється колоніями. В кладці від 1 до 4 яєць, частіше 3. Перші кладки з’являються у червні. Термін насиджування — 21 день. Молодь починає літати у віці 27–30 діб. До місць зимівлі відлітає у вересні. За біологією схожий на дерихвоста лучного, з яким утворює спільні колонії. Живиться комахами. Охороняється в Дунайському та Чорноморському БЗ, в Азово-Сиваському НПП та РЛП «Меотида».
Один з видів політипного роду; один з 2-х видів у фауні України. Заселяє степи Євразії. У кінці ХІХ — на початку ХХ ст. ареал в Україні охоплював узбережжя Чорного та Азовського морів від сх. кордонів країни до Дунаю на пн. до Полтавської та Харківської обл. В останні два десятиріччя ХХ ст. відомі лише поодинокі випадки гніздування окремих пар на пд. України. В Європі близько 2,5 тис. пар. В Україні, в 1980–1990 рр. буди відомі лише поодинокі випадки гніздування окремих пар і невеличких груп чисельністю 3–5 пар на узбережжі Тилігульського та Куяльницького лиманів, Чорноморському біосферному заповіднику, на о-ві Бірючому, в пн. частині Арабатської стрілки, в Криму на узбережжі Сивашу, на узбережжі Молочного лиману, в Пн. Приазов’ї. Максимальна чисельність виду (32 птаха) була зареєстрована в 1990 р. в околицях м. Новоазовська Донецької обл. (основа Кривої коси). Падіння чисельності виду відбувається за рахунок трансформації гніздових біотопів внаслідок меліораціїї земель, випасання худоби та рекреаційного освоєння. У місцях гніздування з’являється у квітні-травні. Переважно займає низовинні узбережжя морських заток, лиманів, солоних та прісних озер, гирлові зони річок з розрідженою невисокою рослинністю. Оселяється колоніями. В кладці від 1 до 4 яєць, частіше 3. Перші кладки з’являються у червні. Термін насиджування — 21 день. Молодь починає літати у віці 27–30 діб. До місць зимівлі відлітає у вересні. За біологією схожий на дерихвоста лучного, з яким утворює спільні колонії. Живиться комахами. Охороняється в Дунайському та Чорноморському БЗ, в Азово-Сиваському НПП та РЛП «Меотида».
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Charadriiformes
Glareolidae
