НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Larus melanocephalus
Temminck, 1820 - Мартин середземноморський
Синонім
- Ichthyaetus melanocephalus (Temminck, 1820)
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Be (II); EUBD (I)
Be (II); EUBD (I)
Цінність виду
Примітки
Детально
До недавнього часу відносили до роду Мартин (Larus), проте в останніх зведеннях вид виділяють до роду Ichthyaetus. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий. В Україні, на чорноморському узбережжі, зосереджена основна частина світової популяції виду. У ХІХ ст. гніздовий ареал виду включав, ймовірно, тільки північне і північно-східне узбережжя Чорного моря та, можливо, Егейське море. Із середини ХХ ст. невеликі колонії почали з'являтись на узбережжі Північного і Балтійського морів, а також на внутрішніх водоймах майже всіх країн Західної і Центральної Європи. У 1970-х роках відбувалось також розширення ареалу на схід — середземноморський мартин почав гніздитись вздовж Азовського моря — на Молочному лимані, на Східному Маничі. Мешкає, як правило, на узбережжі, інколи гніздиться в глибині материка. У Південній Європі це звичайний гніздовий вид, у Центральній Європі, навпаки, поширений спорадично. Гніздиться також в південній Англії, Франції, на півночі Німеччини, в Нідерландах, на півночі Польщі, в Латвії, Литві, Туреччині, в Італії, Греції, Хорватії, Сербії. Поза межами Європи трапляється в Північній Африці, Центральній та Передій Азії і на Аравійському півострові. Чисельність в Європі станом на кінець ХХ ст. оцінена в 120-320 тис. пар, із них більша частина гніздилась в Україні — 100-300 тис. пар. Проте з початку ХХІ ст. чисельність виду в Україні суттєво скоротилася. У цілому світова популяція виду стабільна. До розмноження у більшості випадків приступає у віці трьох років. Моногам. На місця розмноження в Тендівській затоці перші птахи прилітають в пршій половині березня, інколи наприкінці лютого. Гніздиться колоніями, що нараховують сотні і тисячі пар. Інколи гніздиться окремими парами, але тільки в колоніях з іншими видами мартинів (звичайний, сивий мартини, річковий крячок та інші). Щільність гніздування висока — відстань між гніздами становить від 0,3 до 1,5 м. Діаметр гнізд становить 23,5-35 см, лотка — 15,5-20 см, глибина лотка 2,5-6,5 см. Як гніздовий матеріал використовують сухі стебла трави, водорості та пір'я. Відкладання яєць на території України починається у першій половині квітня. У повній кладці 1-4 яйця, частіше 2-3. Середній розмір яєць 54,7×38,0 мм (Костін, 1983). Насиджують обидва партнери. Тривалість інкубації 23-26 днів (Ардамацька, 1977). Пташенят вигодовують обидвоє батьків, відригуючи іжу з вола. Пташенята починають літати у віці 35-40 днів після вилуплення, в Тендрівській затоці це відбувається у першій декаді липня. У Тендрівській затоці покидають місця гніздування вже у другій половині серпня. У гніздовий період основними кормовими стаціями є цілинні приморські степи і поля. Головні кормові об'єкти — комахи, зазвичай масові види. Поїдає також дрібних гризунів, яйця і пташенят мартина тонкодзьобого, крячка рябодзьобого та інших птахів; ящірок, зрідка рибу і зерна кільтурних злаків. Серед комах у районі Тендрівської затоки в раціоні трапляються: лускокрилі (25%), двокрилі (24%), перетинчастокрилі (19%), жуки (16%), клопи (7%), прямокрилі (4%). Поза сезоном розмноження основним кормом є морська риба і молюски, а також відходи риболовного виробництва та харчові відходи. Протягом останніх десятиліть частка кормів антропогенного походження в раціоні зростає. В Україні гніздиться в Причорномор'ї та Приазов'ї. Основні колонії розташовані на островах Орлов, Бабин, Смалений та деяких інших Тендрівської затоки. Іноді зимує біля південного узбережжя Криму. Місця зимівель розташовані переважно в середземноморському регіоні.
До недавнього часу відносили до роду Мартин (Larus), проте в останніх зведеннях вид виділяють до роду Ichthyaetus. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий. В Україні, на чорноморському узбережжі, зосереджена основна частина світової популяції виду. У ХІХ ст. гніздовий ареал виду включав, ймовірно, тільки північне і північно-східне узбережжя Чорного моря та, можливо, Егейське море. Із середини ХХ ст. невеликі колонії почали з'являтись на узбережжі Північного і Балтійського морів, а також на внутрішніх водоймах майже всіх країн Західної і Центральної Європи. У 1970-х роках відбувалось також розширення ареалу на схід — середземноморський мартин почав гніздитись вздовж Азовського моря — на Молочному лимані, на Східному Маничі. Мешкає, як правило, на узбережжі, інколи гніздиться в глибині материка. У Південній Європі це звичайний гніздовий вид, у Центральній Європі, навпаки, поширений спорадично. Гніздиться також в південній Англії, Франції, на півночі Німеччини, в Нідерландах, на півночі Польщі, в Латвії, Литві, Туреччині, в Італії, Греції, Хорватії, Сербії. Поза межами Європи трапляється в Північній Африці, Центральній та Передій Азії і на Аравійському півострові. Чисельність в Європі станом на кінець ХХ ст. оцінена в 120-320 тис. пар, із них більша частина гніздилась в Україні — 100-300 тис. пар. Проте з початку ХХІ ст. чисельність виду в Україні суттєво скоротилася. У цілому світова популяція виду стабільна. До розмноження у більшості випадків приступає у віці трьох років. Моногам. На місця розмноження в Тендівській затоці перші птахи прилітають в пршій половині березня, інколи наприкінці лютого. Гніздиться колоніями, що нараховують сотні і тисячі пар. Інколи гніздиться окремими парами, але тільки в колоніях з іншими видами мартинів (звичайний, сивий мартини, річковий крячок та інші). Щільність гніздування висока — відстань між гніздами становить від 0,3 до 1,5 м. Діаметр гнізд становить 23,5-35 см, лотка — 15,5-20 см, глибина лотка 2,5-6,5 см. Як гніздовий матеріал використовують сухі стебла трави, водорості та пір'я. Відкладання яєць на території України починається у першій половині квітня. У повній кладці 1-4 яйця, частіше 2-3. Середній розмір яєць 54,7×38,0 мм (Костін, 1983). Насиджують обидва партнери. Тривалість інкубації 23-26 днів (Ардамацька, 1977). Пташенят вигодовують обидвоє батьків, відригуючи іжу з вола. Пташенята починають літати у віці 35-40 днів після вилуплення, в Тендрівській затоці це відбувається у першій декаді липня. У Тендрівській затоці покидають місця гніздування вже у другій половині серпня. У гніздовий період основними кормовими стаціями є цілинні приморські степи і поля. Головні кормові об'єкти — комахи, зазвичай масові види. Поїдає також дрібних гризунів, яйця і пташенят мартина тонкодзьобого, крячка рябодзьобого та інших птахів; ящірок, зрідка рибу і зерна кільтурних злаків. Серед комах у районі Тендрівської затоки в раціоні трапляються: лускокрилі (25%), двокрилі (24%), перетинчастокрилі (19%), жуки (16%), клопи (7%), прямокрилі (4%). Поза сезоном розмноження основним кормом є морська риба і молюски, а також відходи риболовного виробництва та харчові відходи. Протягом останніх десятиліть частка кормів антропогенного походження в раціоні зростає. В Україні гніздиться в Причорномор'ї та Приазов'ї. Основні колонії розташовані на островах Орлов, Бабин, Смалений та деяких інших Тендрівської затоки. Іноді зимує біля південного узбережжя Криму. Місця зимівель розташовані переважно в середземноморському регіоні.
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Charadriiformes
Laridae
