НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Chlidonias leucopterus
(Temminck, 1815) - Крячок білокрилий
Синонім
- Sterna leucoptera Temminck, 1815
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Be (II)
Be (II)
Цінність виду
Примітки
Детально
В Україні гніздовий, перелітний птах. Маса тіла 60-70 г, довжина тіла 20-23 см, розмах крил 63-67 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні голова, шия, воло, груди і черево чорні; спина сірувато-чорна; надхвістя і підхвістя білі; крила зверху світло-сірі, малі покривні пера білі; покривні пера споду крил чорні; махові пера сірі; хвіст білий; дзьоб червонувато-чорний; ноги червоні; у позашлюбному вбранні лоб, шия, воло, груди, черево і спід крил білі; тім'я, потилиця і плями за очима темно-бурі; спина сіра; дзьоб чорний. Молодий птах схожий на позашлюбного дорослого, але пера спини і покривні пера крил темно-бурі, зі світлою верхівкою. У шлюбному оперенні дорослий білокрилий крячок від дорослого чорного крячка відрізняється білими малими покривними перами верху крил і чорними покривними перами споду крил, білими надхвістям і хвостом; від дорослого білощокого крячка — цілком чорною головою; дорослий у позашлюбному оперенні та молодий від дорослого та молодого чорного крячка — відсутністю чорних плям по боках вола, від дорослого та молодого білощокого крячка відрізнити важко. Гніздовий ареал крячка білокрилого складається з двох великих ділянок, одна з яких простягається від Угорщини та східної Польщі до верхньої Обі, а інша охоплює північно-східний Китай та сусідні території Росії. На зимівлю відлітають в помірні південні широти та тропіки. В Україні поширений нерівномірно на всій території, крім гір та Закарпаття. Для гніздування крячки білокрилі обираються мілководдя і заболочені береги заплавних і вододільних озер та ставків, низинні осокові і гліцерієві (манникові) болота і болотисті луки, дельти річок із заболоченими ділянками, плеса степових річок. Поза сезоном розмноження — морські узбережжя, лагуни, але частіше — долини річок і береги озер; може траплятись і далеко від водойм. Чисельність в Європі оцінена в 74-210 тис. пар, в Україні — 15-45 тис. пар. Чисельність піддається флуктуаціям. Гніздиться колоніями, часто разом із чорними крячками. Колонії зазвичай нараховують від декількох до 40 пар. Відстань між гніздами в колонії сильно варіює. Гніздо будує на невеликих плаваючих острівцях з відмерлих або живих рослин, осокових купинах. Для будівництва гнізд використовує рослини, що зростають у безпосередній близькості (аїр, рогіз, осоки тощо). Розміри гнізд, а особливо висота, сильно варіюють в залежності від місця розташування (на більш сухих ділянках гнізда менші). Розміри гнізд (см): висота гнізда 4,2-7,2 (у середньому 5,7); глибина лотка 1,3-1,7 (1,5); діаметр гнізда 17,1-18,7 (17,9); діаметр лотка 8,8-11,8 (10,3). У повній кладці зазвичай 3 яйця (від 2 до 4). Шкаралупа матова. Основний фон її забарвлений у вохристий або буруватий колір. Він дещо світліший, ніж у чорного крячка, та вкритий дрібними глибокими сірими і поверхневими чорнуватими плямами та крапками. Розміри яєць: 33,87×24,78 мм. Строки відкладання яєць варіюють та залежать від погодних умов весни, ступеня розвитку водної рослинності, від гідрологічного режиму водойм. Кладки з'являються протягом травня. Через загибель гнізд і кладок гніздовий період сильно розтягнутий. Протягом року один виводок. Насиджують обидва партнери, змінюючи один одного, протягом 14-17, зазвичай 15 діб. Після вильоту дорослі ще близько 10 днів піклуються про молодих птахів. Білокрилі крячки живляться переважно комахами (бабки, жуки, комарі), яких вони здобувають з води, а також павуками, молюсками, іноді дрібною рибою або земноводними. Свою здобич білокрилі крячки звичайно підхоплюють на льоту з поверхневого шару води, із стебел водяних рослин, іноді з трави або з колосків хлібів (в останньому випадку здобиччю крячків часто стають кузьки — Anisoplia). Полюючи над озером або над луками, крячки завжди летять проти вітру на висоті лише 0,5-2 м.
В Україні гніздовий, перелітний птах. Маса тіла 60-70 г, довжина тіла 20-23 см, розмах крил 63-67 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні голова, шия, воло, груди і черево чорні; спина сірувато-чорна; надхвістя і підхвістя білі; крила зверху світло-сірі, малі покривні пера білі; покривні пера споду крил чорні; махові пера сірі; хвіст білий; дзьоб червонувато-чорний; ноги червоні; у позашлюбному вбранні лоб, шия, воло, груди, черево і спід крил білі; тім'я, потилиця і плями за очима темно-бурі; спина сіра; дзьоб чорний. Молодий птах схожий на позашлюбного дорослого, але пера спини і покривні пера крил темно-бурі, зі світлою верхівкою. У шлюбному оперенні дорослий білокрилий крячок від дорослого чорного крячка відрізняється білими малими покривними перами верху крил і чорними покривними перами споду крил, білими надхвістям і хвостом; від дорослого білощокого крячка — цілком чорною головою; дорослий у позашлюбному оперенні та молодий від дорослого та молодого чорного крячка — відсутністю чорних плям по боках вола, від дорослого та молодого білощокого крячка відрізнити важко. Гніздовий ареал крячка білокрилого складається з двох великих ділянок, одна з яких простягається від Угорщини та східної Польщі до верхньої Обі, а інша охоплює північно-східний Китай та сусідні території Росії. На зимівлю відлітають в помірні південні широти та тропіки. В Україні поширений нерівномірно на всій території, крім гір та Закарпаття. Для гніздування крячки білокрилі обираються мілководдя і заболочені береги заплавних і вододільних озер та ставків, низинні осокові і гліцерієві (манникові) болота і болотисті луки, дельти річок із заболоченими ділянками, плеса степових річок. Поза сезоном розмноження — морські узбережжя, лагуни, але частіше — долини річок і береги озер; може траплятись і далеко від водойм. Чисельність в Європі оцінена в 74-210 тис. пар, в Україні — 15-45 тис. пар. Чисельність піддається флуктуаціям. Гніздиться колоніями, часто разом із чорними крячками. Колонії зазвичай нараховують від декількох до 40 пар. Відстань між гніздами в колонії сильно варіює. Гніздо будує на невеликих плаваючих острівцях з відмерлих або живих рослин, осокових купинах. Для будівництва гнізд використовує рослини, що зростають у безпосередній близькості (аїр, рогіз, осоки тощо). Розміри гнізд, а особливо висота, сильно варіюють в залежності від місця розташування (на більш сухих ділянках гнізда менші). Розміри гнізд (см): висота гнізда 4,2-7,2 (у середньому 5,7); глибина лотка 1,3-1,7 (1,5); діаметр гнізда 17,1-18,7 (17,9); діаметр лотка 8,8-11,8 (10,3). У повній кладці зазвичай 3 яйця (від 2 до 4). Шкаралупа матова. Основний фон її забарвлений у вохристий або буруватий колір. Він дещо світліший, ніж у чорного крячка, та вкритий дрібними глибокими сірими і поверхневими чорнуватими плямами та крапками. Розміри яєць: 33,87×24,78 мм. Строки відкладання яєць варіюють та залежать від погодних умов весни, ступеня розвитку водної рослинності, від гідрологічного режиму водойм. Кладки з'являються протягом травня. Через загибель гнізд і кладок гніздовий період сильно розтягнутий. Протягом року один виводок. Насиджують обидва партнери, змінюючи один одного, протягом 14-17, зазвичай 15 діб. Після вильоту дорослі ще близько 10 днів піклуються про молодих птахів. Білокрилі крячки живляться переважно комахами (бабки, жуки, комарі), яких вони здобувають з води, а також павуками, молюсками, іноді дрібною рибою або земноводними. Свою здобич білокрилі крячки звичайно підхоплюють на льоту з поверхневого шару води, із стебел водяних рослин, іноді з трави або з колосків хлібів (в останньому випадку здобиччю крячків часто стають кузьки — Anisoplia). Полюючи над озером або над луками, крячки завжди летять проти вітру на висоті лише 0,5-2 м.
Література
- Грищенко В.М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. - Канів, 2021. - 24 с.
View source - Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Charadriiformes
Laridae
