НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Sterna hirundo
Linnaeus, 1758 - Крячок річковий
Синонім
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
В Україні гніздовий, перелітний вид. Середніх розмірів птах, вага 100–175 г. За загальним виглядом і оперенням легко відрізняється від інших крячків. Крила в нього дуже довгі і вузькі, хвіст глибоко вирізаний. Лапи червоні або червоно-бурі. Дзьоб червоний з чорним кінцем. У сидячого птаха кінці складених крил досягають кінця хвоста. У шлюбному вбранні крячок річковий зверху світло-сивий, знизу білий, шапочка на голові чорна. Дзьоб червоний з чорною вершиною. Поширений крячок річковий в Європі, за виключенням крайньої півночі, в значній частині Сибіру, в Малій, Передній і Середній Азії, частково в Центральній Азії та Монголії, а також в Північній Африці та в східних частинах Північної Америки. Мешкають біля річок, озер, на морських берегах, віддаючи перевагу піщаним і солончаковим берегам. Станом на 2000 р. чисельність в Європі оцінено в 270-570 тис. пар, в Україні — 40-55 тис. пар. Річкові крячки здобувають їжу майже виключно з води. Основу їх поживи становить дрібна риба, на ріках частіше верховодка, на морі — бички і морські голки. Крім того, вони часто живляться водяними комахами, їх личинками, ракоподібними, а також наземними комахами, які потрапили у воду і плавають на її поверхні.
В Україні гніздовий, перелітний вид. Середніх розмірів птах, вага 100–175 г. За загальним виглядом і оперенням легко відрізняється від інших крячків. Крила в нього дуже довгі і вузькі, хвіст глибоко вирізаний. Лапи червоні або червоно-бурі. Дзьоб червоний з чорним кінцем. У сидячого птаха кінці складених крил досягають кінця хвоста. У шлюбному вбранні крячок річковий зверху світло-сивий, знизу білий, шапочка на голові чорна. Дзьоб червоний з чорною вершиною. Поширений крячок річковий в Європі, за виключенням крайньої півночі, в значній частині Сибіру, в Малій, Передній і Середній Азії, частково в Центральній Азії та Монголії, а також в Північній Африці та в східних частинах Північної Америки. Мешкають біля річок, озер, на морських берегах, віддаючи перевагу піщаним і солончаковим берегам. Станом на 2000 р. чисельність в Європі оцінено в 270-570 тис. пар, в Україні — 40-55 тис. пар. Річкові крячки здобувають їжу майже виключно з води. Основу їх поживи становить дрібна риба, на ріках частіше верховодка, на морі — бички і морські голки. Крім того, вони часто живляться водяними комахами, їх личинками, ракоподібними, а також наземними комахами, які потрапили у воду і плавають на її поверхні.
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Charadriiformes
Laridae
