НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Psittacula krameri
(Scopoli, 1769) - Папуга Крамера
Синонім
- Psittacus krameri Scopoli, 1769
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Інвазійний вид
Інвазійний вид
Примітки
Детально
У дикому стані мешкає в Південній Азії і ряді районів Африки. У деяких країнах Європи з м'яким кліматом, США і низці інших країн утворилися стійкі популяції вдруге здичавілих папуг цього виду. Зазвичай папуги Крамера в Європі трапляються компактно, здебільшого, тримаючись в населених пунктах (насамперед у великих містах) або поблизу них, де птахи знаходять достатню кормову базу. В Європі найбільші популяції цих папуг мешкають в Лондоні і Брюсселі. У дикій природі трапляється в різноманітних лісах, у тому числі вологих, у ландшафтах із колючим чагарником, саванах. Чисельність цього виду є досить високою та має тенденцію до збільшення. Розмір популяції у світі невідомий. Зазвичай виділяють чотири підвиди, два з яких зустрічаються в Африці та два — в Азії: Psittacula krameri krameri (Scopoli 1769). Номінативний підвид, що займає західну і центральну частини африканського ареалу (Гвінея, Сенегал, південна частина Мавританії, захід Уганди, південь Судану); P. k. parvirostris (Souancé 1856) — мешкає на іншій частині африканського континенту; P. k. borealis (Neumann 1915) — ареал охоплює північ Індії від 20° пн. ш., Пакистан, Бангладеш, Непал і М'янму; P. k. manillensis (Bechstein 1800) — мешкає на іншій частині азійського ареалу (південь Індії, Шрі-Ланка і острови біля індійського узбережжя). Відмінності між підвидами слабко виражені та полягають в деталях забарвлення і довжині хвоста, а також незначній відмінності у розмірах птахів. Статева зрілість зазвичай настає у віці двох років. Моногамний птах, пара утворюється на тривалий період, проте не на все життя, як у багатьох інших папуг. Під час шлюбних ігор птахи видають неголосне щебетання. Самка під час ритуалу залицяння крутить головою і розкриває крила, зіниці її при цьому розширені. Самець перебуває поряд з нею і, стоячи на одній нозі, пропонує їй їжу. Папуги обирають для влаштування гнізда дупла, причому якщо розмір дупла недостатній, птах може дещо розширити його за допомогою дзьоба. Іноді гніздо влаштовують в отворах у скелі чи стінах будинків. Кладка складається з 3-4 яєць чисто білого кольору. Їх розмір 30,5 × 24 мм. Насиджування триває 22-24 дні, насиджує тільки самка. Пташенята, як і у інших папуг, гніздового типу — народжуються голими та безпорадними. Вони перебувають в гнізді 6-7 тижнів. Як і інших папуг, батьки вигодовують пташенят напівперетравленою їжею, що відригується із вола. Годують пташенят обидвоє батьків, проте самка більше, ніж самець. Строки гніздування різняться в різних регіонах. В Індії найбільша кількість птахів насиджує кладки у квітні, хоча період розмноження триває із грудня до травня. В Африці сезон розмноження — з серпня до листопада. У межах природного ареалу мають дві кладки протягом року, в північніших регіонах — одну. До раціону входять різноманітні плоди, горіхи, зерна. Поїдає також ягоди, квіти, бруньки і зелені частини рослин, п'є квітковий нектар з квітів. Раціон змінюється в різні сезони залежно від наявності масової їжі. Їжу здобуває переважно на деревах, однак може спускатися і на землю.
У дикому стані мешкає в Південній Азії і ряді районів Африки. У деяких країнах Європи з м'яким кліматом, США і низці інших країн утворилися стійкі популяції вдруге здичавілих папуг цього виду. Зазвичай папуги Крамера в Європі трапляються компактно, здебільшого, тримаючись в населених пунктах (насамперед у великих містах) або поблизу них, де птахи знаходять достатню кормову базу. В Європі найбільші популяції цих папуг мешкають в Лондоні і Брюсселі. У дикій природі трапляється в різноманітних лісах, у тому числі вологих, у ландшафтах із колючим чагарником, саванах. Чисельність цього виду є досить високою та має тенденцію до збільшення. Розмір популяції у світі невідомий. Зазвичай виділяють чотири підвиди, два з яких зустрічаються в Африці та два — в Азії: Psittacula krameri krameri (Scopoli 1769). Номінативний підвид, що займає західну і центральну частини африканського ареалу (Гвінея, Сенегал, південна частина Мавританії, захід Уганди, південь Судану); P. k. parvirostris (Souancé 1856) — мешкає на іншій частині африканського континенту; P. k. borealis (Neumann 1915) — ареал охоплює північ Індії від 20° пн. ш., Пакистан, Бангладеш, Непал і М'янму; P. k. manillensis (Bechstein 1800) — мешкає на іншій частині азійського ареалу (південь Індії, Шрі-Ланка і острови біля індійського узбережжя). Відмінності між підвидами слабко виражені та полягають в деталях забарвлення і довжині хвоста, а також незначній відмінності у розмірах птахів. Статева зрілість зазвичай настає у віці двох років. Моногамний птах, пара утворюється на тривалий період, проте не на все життя, як у багатьох інших папуг. Під час шлюбних ігор птахи видають неголосне щебетання. Самка під час ритуалу залицяння крутить головою і розкриває крила, зіниці її при цьому розширені. Самець перебуває поряд з нею і, стоячи на одній нозі, пропонує їй їжу. Папуги обирають для влаштування гнізда дупла, причому якщо розмір дупла недостатній, птах може дещо розширити його за допомогою дзьоба. Іноді гніздо влаштовують в отворах у скелі чи стінах будинків. Кладка складається з 3-4 яєць чисто білого кольору. Їх розмір 30,5 × 24 мм. Насиджування триває 22-24 дні, насиджує тільки самка. Пташенята, як і у інших папуг, гніздового типу — народжуються голими та безпорадними. Вони перебувають в гнізді 6-7 тижнів. Як і інших папуг, батьки вигодовують пташенят напівперетравленою їжею, що відригується із вола. Годують пташенят обидвоє батьків, проте самка більше, ніж самець. Строки гніздування різняться в різних регіонах. В Індії найбільша кількість птахів насиджує кладки у квітні, хоча період розмноження триває із грудня до травня. В Африці сезон розмноження — з серпня до листопада. У межах природного ареалу мають дві кладки протягом року, в північніших регіонах — одну. До раціону входять різноманітні плоди, горіхи, зерна. Поїдає також ягоди, квіти, бруньки і зелені частини рослин, п'є квітковий нектар з квітів. Раціон змінюється в різні сезони залежно від наявності масової їжі. Їжу здобуває переважно на деревах, однак може спускатися і на землю.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Psittaciformes
Psittacidae
