НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lampetra planeri
Bloch, 1784 - Мінога струмкова
Синонім
- Petromyzon planeri Bloch, 1784
Народна назва
Європейська струмкова мінога
Європейська струмкова мінога
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III); CarpRL: EN
Be (III); CarpRL: EN
Цінність виду
Примітки
Детально
Мешкає у басейні річок Північного і Балтійського морів від Франції та Англії до Швеції, Фінляндії та Карелії, а також в Італії (Сардинія) та на Балканах (у верхів'ях Дунаю). Окремі популяції поза основного ареалу є в басейні Верхньої і Середньої Волги. Її ареал багато в чому збігається з ареалом річкової міноги, але в річках Центральної Європи струмкова мінога займає верхні ділянки річок або більше дрібні річки, розташовані далі від моря. Струмкова мінога ніколи не виходить в море, весь життєвий цикл проходить у річці. Личинки (піскорийки) частіше населяють невеликі річки та струмки, воліють замулені ділянки, ведуть потайний спосіб життя, зариваються в ґрунт. На 5-6-му році життя відбувається метаморфоз, у результаті якого личинка перетворюється на дорослу міногу, при цьому зменшується довжина тіла. Тому дорослі особини завжди менше личинок, вони не живляться і живуть за рахунок накопиченого жиру. Доросла струмкова мінога не живиться і має атрофований кишечник. Личинки живляться діатомовими та іншими дрібними водоростями, споживають також детрит із розкладених рослинних і тваринних залишків. Цю міногу поїдають багато видів риб, зокрема форель. Після метаморфозу починається швидкий ріст гонад, дуже скоро міноги приступають до розмноження. Статевозрілі особини мають довжину 11-14 см і вагу 2-3 г. Нерест буває в травні-червні на кам'янистих перекатах, при температурі води 14-19°С. Самець прикріплюється ротовою лійкою до каменя і розчищає гніздо овальної форми. Один самець поперемінно запліднює ікру декількох самок. Під час статевого акту самець присмоктується ротовою лійкою до потилиці самки і обвиває її своїм хвостовим відділом. За період розмноження одна самка відкладає 800–1500 ікринок. Нерест груповий, зазвичай в одне гніздо відкладають ікру 2-10 особин. Абсолютна плодючість коливається від 870 до 2170 ікринок. Ікра велика, її діаметр 0,9-1,0 мм. Ікру міноги можуть поїдати подкаменщик і вусатий голець. Період інкубації ікри триває 11-14 днів залежно від температури. Через 2 місяці після нересту (липень) цьогорічки мають довжину 1,3-1,6 см, а до осені (вересень) виростають до 2,0-2,6 см. Незабаром після нересту дорослі особини гинуть, причому самки гинуть в більшій кількості, ніж самці. Це призводить до того, що на нерестовищах завжди більше самців.
Мешкає у басейні річок Північного і Балтійського морів від Франції та Англії до Швеції, Фінляндії та Карелії, а також в Італії (Сардинія) та на Балканах (у верхів'ях Дунаю). Окремі популяції поза основного ареалу є в басейні Верхньої і Середньої Волги. Її ареал багато в чому збігається з ареалом річкової міноги, але в річках Центральної Європи струмкова мінога займає верхні ділянки річок або більше дрібні річки, розташовані далі від моря. Струмкова мінога ніколи не виходить в море, весь життєвий цикл проходить у річці. Личинки (піскорийки) частіше населяють невеликі річки та струмки, воліють замулені ділянки, ведуть потайний спосіб життя, зариваються в ґрунт. На 5-6-му році життя відбувається метаморфоз, у результаті якого личинка перетворюється на дорослу міногу, при цьому зменшується довжина тіла. Тому дорослі особини завжди менше личинок, вони не живляться і живуть за рахунок накопиченого жиру. Доросла струмкова мінога не живиться і має атрофований кишечник. Личинки живляться діатомовими та іншими дрібними водоростями, споживають також детрит із розкладених рослинних і тваринних залишків. Цю міногу поїдають багато видів риб, зокрема форель. Після метаморфозу починається швидкий ріст гонад, дуже скоро міноги приступають до розмноження. Статевозрілі особини мають довжину 11-14 см і вагу 2-3 г. Нерест буває в травні-червні на кам'янистих перекатах, при температурі води 14-19°С. Самець прикріплюється ротовою лійкою до каменя і розчищає гніздо овальної форми. Один самець поперемінно запліднює ікру декількох самок. Під час статевого акту самець присмоктується ротовою лійкою до потилиці самки і обвиває її своїм хвостовим відділом. За період розмноження одна самка відкладає 800–1500 ікринок. Нерест груповий, зазвичай в одне гніздо відкладають ікру 2-10 особин. Абсолютна плодючість коливається від 870 до 2170 ікринок. Ікра велика, її діаметр 0,9-1,0 мм. Ікру міноги можуть поїдати подкаменщик і вусатий голець. Період інкубації ікри триває 11-14 днів залежно від температури. Через 2 місяці після нересту (липень) цьогорічки мають довжину 1,3-1,6 см, а до осені (вересень) виростають до 2,0-2,6 см. Незабаром після нересту дорослі особини гинуть, причому самки гинуть в більшій кількості, ніж самці. Це призводить до того, що на нерестовищах завжди більше самців.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Agnatha
Cephalaspidomorphi
Petromyzontiformes
Petromyzontidae
