НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Strymon acaciae
(Fabricius, 1787) - Хвостюшок акацієвий
Синонім
- Papilio acaciae Fabricius, 1787
- Nordmannia acaciae (Fabricius, 1787)
- Satyrium acaciae (Fabricius, 1787)
- Thecla acaciae (Fabricius, 1787)
- Thecla beccarii Verity, 1904
Народна назва
Хвостатка акацієва
Хвостатка акацієва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Вид поширений в Південній і Південно-Східній Європі, в Західній Азії від Північної Іспанії до Уральських гір і Закавказзя. В Україні трапляється у лісостеповій та степовій зонах, місцями в Карпатах і Закарпатті; відсутній на відкритих просторах в найпосушливіших районах степової зони, в районах, що прилягають до Азовського моря. Відзначений в багатьох місцях Гірського Криму, але відсутній в степовій частині півострова. Закарпаття, Волино-Поділля, локальний, чагарники, лісостепи і степи, VI-VII (Канарський, 2007). Довжина переднього крила 13-15 мм. Фонове забарвлення світлокоричневе. На задніх крилах помаранчеві плями. На початку хвостика яскраво виражена синя мітка. Гусениці зелені, зрідка червоні. Уздовж спини дві широко розставлені контрастні білі смуги, між якими розташована третя розпливчаста смуга. Над ногами розташована контрастна біла або жовтувата смуга, вище якої білуваті дихальця. Між дихальцями і спинним малюнком розташовані з кожного боку по два ряди світлих контрастних косих штрихів. Голова чорна. Гусениця покрита дуже короткими світлими волосками. Перед заляльковуванням гусениці коротшають, часто набуваючи червоного або бурого кольору. Метелики літають у червні-липні. Трапляються на узліссях та галявинах широколистяних лісів, рідколіссях. Самиці відкладають яйця по одному або невеликими групами (до 5 штук) в пазухах гілок кормової рослини. Незважаючи на назву, кормовою рослиною гусені є не акація, а терен і слива. Зимують яйця. Навесні, коли розпускаються бруньки, вилуплюються гусениці і приймаються за їжу.
Вид поширений в Південній і Південно-Східній Європі, в Західній Азії від Північної Іспанії до Уральських гір і Закавказзя. В Україні трапляється у лісостеповій та степовій зонах, місцями в Карпатах і Закарпатті; відсутній на відкритих просторах в найпосушливіших районах степової зони, в районах, що прилягають до Азовського моря. Відзначений в багатьох місцях Гірського Криму, але відсутній в степовій частині півострова. Закарпаття, Волино-Поділля, локальний, чагарники, лісостепи і степи, VI-VII (Канарський, 2007). Довжина переднього крила 13-15 мм. Фонове забарвлення світлокоричневе. На задніх крилах помаранчеві плями. На початку хвостика яскраво виражена синя мітка. Гусениці зелені, зрідка червоні. Уздовж спини дві широко розставлені контрастні білі смуги, між якими розташована третя розпливчаста смуга. Над ногами розташована контрастна біла або жовтувата смуга, вище якої білуваті дихальця. Між дихальцями і спинним малюнком розташовані з кожного боку по два ряди світлих контрастних косих штрихів. Голова чорна. Гусениця покрита дуже короткими світлими волосками. Перед заляльковуванням гусениці коротшають, часто набуваючи червоного або бурого кольору. Метелики літають у червні-липні. Трапляються на узліссях та галявинах широколистяних лісів, рідколіссях. Самиці відкладають яйця по одному або невеликими групами (до 5 штук) в пазухах гілок кормової рослини. Незважаючи на назву, кормовою рослиною гусені є не акація, а терен і слива. Зимують яйця. Навесні, коли розпускаються бруньки, вилуплюються гусениці і приймаються за їжу.
Література
- Werchratski J. Motyle większe Stanisławowa o okolicy // Sprawozdanie Komisyi Fizyjograficznej. – Kraków, 1893. – 28 – S.167-266.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Lepidoptera
Lycaenidae
