НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Anthus pratensis
(Linnaeus, 1758) - Щеврик лучний
Синонім
- Alauda pratensis Linnaeus, 1758
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: NT; Be (II)
IUCN: NT; Be (II)
Цінність виду
Примітки
Детально
Поширений в Європі та Азії. В Україні гніздовий, перелітний птах. Маса тіла 16-19 г, довжина близько 15 см. Трохи менший, а за забарвленням майже такий, як лісовий щеврик. Верх сірувато-бурий або жовтувато-бурий з темною строкатістю. Поперек і надхвістя однотонно жовтувато-бурі, горло і решта низу білуваті; воло, груди і боки тулуба з густими широкими темними рисками. Махові пера і хвіст бурі; на крайніх стернових перах біла барва; дзьоб темно-бурий, ноги світло-бурі. Кіготь заднього пальця довгий, дещо загнутий. У лісового щеврика ноги жовтуваті, а в лучного — тілесного кольору. Оселяється на вогких луках або великих торфових болотах з обрідною рослинністю; восени зустрічається на вигонах і заплавних луках. Токовий політ не схожий на політ у інших видів щевриків. Птах, мовчки круто піднявшись досить високо в повітря, летить потім горизонтально по прямій, починаючи при цьому співати. Пісня триває близько 15 с, після чого лучний щеврик відразу ж сідає на землю. Щеврик лучний — поширена пташка роду щевриків. Він відрізняється від лісового щеврика життєвим простором і голосом. Лучний щеврик — це пташка, що гніздиться на вологих луках і пасовищах, в болотистій місцевості, а також в горах. Під час міграції на південь його можна часто спостерігати у великих зграях на полях і берегах водойм. Він зустрічається в більшості регіонів північної половини Європи і Азії. Він зимує зазвичай в південній Європі, в північній Африці і в Південній Азії. В Ірландії, у Великій Британії та в прибережних областях західної Європи він навпаки, осілий птах. В Україні — гніздовий, але нечисленний птах Полісся і північного Лісостепу; на прольотах численний в усіх зонах.
Поширений в Європі та Азії. В Україні гніздовий, перелітний птах. Маса тіла 16-19 г, довжина близько 15 см. Трохи менший, а за забарвленням майже такий, як лісовий щеврик. Верх сірувато-бурий або жовтувато-бурий з темною строкатістю. Поперек і надхвістя однотонно жовтувато-бурі, горло і решта низу білуваті; воло, груди і боки тулуба з густими широкими темними рисками. Махові пера і хвіст бурі; на крайніх стернових перах біла барва; дзьоб темно-бурий, ноги світло-бурі. Кіготь заднього пальця довгий, дещо загнутий. У лісового щеврика ноги жовтуваті, а в лучного — тілесного кольору. Оселяється на вогких луках або великих торфових болотах з обрідною рослинністю; восени зустрічається на вигонах і заплавних луках. Токовий політ не схожий на політ у інших видів щевриків. Птах, мовчки круто піднявшись досить високо в повітря, летить потім горизонтально по прямій, починаючи при цьому співати. Пісня триває близько 15 с, після чого лучний щеврик відразу ж сідає на землю. Щеврик лучний — поширена пташка роду щевриків. Він відрізняється від лісового щеврика життєвим простором і голосом. Лучний щеврик — це пташка, що гніздиться на вологих луках і пасовищах, в болотистій місцевості, а також в горах. Під час міграції на південь його можна часто спостерігати у великих зграях на полях і берегах водойм. Він зустрічається в більшості регіонів північної половини Європи і Азії. Він зимує зазвичай в південній Європі, в північній Африці і в Південній Азії. В Ірландії, у Великій Британії та в прибережних областях західної Європи він навпаки, осілий птах. В Україні — гніздовий, але нечисленний птах Полісся і північного Лісостепу; на прольотах численний в усіх зонах.
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Passeriformes
Motacillidae
