НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття

Corvus frugilegus Linnaeus, 1758 - Грак

Синонім
Народна назва
Гайворон
Зображення
Природоохоронний статус
EUBD (IIA)
Цінність виду
Примітки
Детально
У північній частині ареала граки — перелітні птахи, в південній, де нема стійкого снігового покрову, — осілі. Міграції відбуваються навесні у березні та восени у жовтні — листопаді. Невелика популяція є в Нової Зеландії, куди граки були завезені людиною у XIX столітті. Іноді птахи трапляються в Ісландії та на Фарерських островах. Європейська популяція граків нараховує понад 10 мільйонів пар. В Україні до початку березня зимують граки з півночі, згодом, щонайпізніше до початку квітня, замість них прилітають з півдня перелітні птахи. Відлітають з місць гніздування у жовтні — на початку листопада. Перед перельотами згуртовуються у стаї з кількасот птахів. Граки будують багаторічні гнізда на високих деревах. Часто утворюють колонії з десятків і сотен гнізд. Іноді граки тримаються групами з іншими вороновими. У степу можуть будувати гнізда невисоко від землі, у містах — на опорах ліній електромереж. Будувати нові або ремонтувати старі гнізда граки починають наприкінці березня, холодною весною — пізніше. На початку квітня самиця відкладає 3-5 зеленуватих з крапинками яєць розмірами 29×40 мм. Після 18-20 діб висиджування вилупляються сліпі та голі граченята. Самиця сидить з ними три тижні, весь цей час самець годує і самку, і пташенят. Оперення формується до 32 — 33 діб віку, далі молоді граки залишають гніздо. Граки живляться тваринною та рослинною їжею, проте головним чином здобувають хробаків та личинок комах. Їх граки знаходять на землі або виколупують дзьобом. Саме тому граки часто тримаються на зораних полях. У містах птахи живляться харчовими відходами, тому часто залишаються на зиму. Грак є корисним птахом для сільського господарства, бо знищує багато комах-шкідників та іноді мишеподібних гризунів.
Література
  • Бокотей А. А., Соколов Н. Ю. Каталог орнітологічної колекції Державного природознавчого музею. – Львів, 2000. – 164 с.
  • Грищенко В.М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. - Канів, 2021. - 24 с.
    View source
  • Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
  • Паламаренко О.В., Різун Е.М. Тваринне населення дендрарію ботанічного саду НЛТУ України // Науковий вісник НЛТУ України. - 2019. - Т.29, №3. - С.44-47.
  • Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
    View source
  • Dzieduszycki W. Muzeum imienia Dzieduszyckich we Lwowie. Ptaki. - Lwów, 1880. - 226 s.
  • Dzieduszycki W. Przewodnik po Muzeum im. Dzieduszyckich we Lwowie. – Lwów, 1895. – 273 s.
    View source
Експерти

Таксономічна належність

Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Passeriformes
Corvidae