НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Grapholita delineana
Walker, 1863 - Плодожерка конопляна
Синонім
- Grapholitha delineana Walker, 1863
- Grapholita (Grapholita) sinana Felder, 1874
Народна назва
Конопляна плодожерка
Конопляна плодожерка
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Grapholita (Grapholita) delineana Walker, 1863 Поширення. Вид південнотранспалеарктичний. Ареал розтягнутий від берегів Атлантичного до узбережжя Тихого океану. Відомий із Серед. та Пд. Європи, Молдавії, Закавказзя, Малої Азії, Ірану, Китаю, Приамур’я, Примор’я, Японії. В країнах Європи і Закавказзя трапляється аборигенний підвид G. d. tetragrammana (Staudinger, 1880), гусениці якого розвиваються на хмелі (Humulus lupulus L.). На території України плодожерка конопляна не зустрічалася до 1963 р. і вважалася карантинним шкідником. У 1963 р. вона почала завдавати великої шкоди господарствам України (Черкаська, Сумська, Чернігівська, Полтавська обл.), які сіяли коноплі, знищуючи врожай майже повністю. Поява цього небезпечного шкідника на території України пов’язана із завозом, починаючи з 1953 р., зараженого насіння конопель із Китаю (Данилевский, 1968; Костюк, 1988; Razowski, 2003). Таким чином на Україні поширився номінативний підвид цього виду G. d. delineana (Walker, 1863), який поширений в Китаї, Монголії, Далекому Сході Росії. На сьогодні сільськогосподарські господарства України конопель не сіють, але ця плодожерка продовжує зустрічатися в усіх природних зонах та в Криму, розвиваючись на дикорослих коноплях. Костюк, 1988 (Чернігівська, Сумська, Полтавська області). Лівобережне Полісся України, Лівобережний Лісостеп України (Кавурка, 2010). Небезпечний шкідник конопель (Canabis sativa L.). Зимують гусениці в коконах у ґрунті. Весною гусениці виходять на поверхню (в умовах Лісостепу у другій – третій декаді квітня), де і заляльковуються. Можуть заляльковуватися і у ґрунті. В умовах Лісостепу України вид розвивається в трьох поколіннях (третє неповне). Літ 1-го – з середини травня до кінця червня, 2-го – з середини липня до 3-ї декади серпня, 3-го – з кінця серпня до 3-ї декади вересня. Самки відкладають яйця на стебла та листя. Гусениці першого віку скелетують листя, а потім вгризаються в серцевину стебел. Гусениці 2-го, 3-го віків пошкоджують суцвіття, де вигризають насіння і ходи в стебельцях. Заляльковуються гусениці в стеблах, насінні, черешках листків. В кінці вересня гусениці останнього покоління будують кокони у ґрунті та зимують (Данилевский, 1968; Костюк, 1988; Razowski, 2003).
Grapholita (Grapholita) delineana Walker, 1863 Поширення. Вид південнотранспалеарктичний. Ареал розтягнутий від берегів Атлантичного до узбережжя Тихого океану. Відомий із Серед. та Пд. Європи, Молдавії, Закавказзя, Малої Азії, Ірану, Китаю, Приамур’я, Примор’я, Японії. В країнах Європи і Закавказзя трапляється аборигенний підвид G. d. tetragrammana (Staudinger, 1880), гусениці якого розвиваються на хмелі (Humulus lupulus L.). На території України плодожерка конопляна не зустрічалася до 1963 р. і вважалася карантинним шкідником. У 1963 р. вона почала завдавати великої шкоди господарствам України (Черкаська, Сумська, Чернігівська, Полтавська обл.), які сіяли коноплі, знищуючи врожай майже повністю. Поява цього небезпечного шкідника на території України пов’язана із завозом, починаючи з 1953 р., зараженого насіння конопель із Китаю (Данилевский, 1968; Костюк, 1988; Razowski, 2003). Таким чином на Україні поширився номінативний підвид цього виду G. d. delineana (Walker, 1863), який поширений в Китаї, Монголії, Далекому Сході Росії. На сьогодні сільськогосподарські господарства України конопель не сіють, але ця плодожерка продовжує зустрічатися в усіх природних зонах та в Криму, розвиваючись на дикорослих коноплях. Костюк, 1988 (Чернігівська, Сумська, Полтавська області). Лівобережне Полісся України, Лівобережний Лісостеп України (Кавурка, 2010). Небезпечний шкідник конопель (Canabis sativa L.). Зимують гусениці в коконах у ґрунті. Весною гусениці виходять на поверхню (в умовах Лісостепу у другій – третій декаді квітня), де і заляльковуються. Можуть заляльковуватися і у ґрунті. В умовах Лісостепу України вид розвивається в трьох поколіннях (третє неповне). Літ 1-го – з середини травня до кінця червня, 2-го – з середини липня до 3-ї декади серпня, 3-го – з кінця серпня до 3-ї декади вересня. Самки відкладають яйця на стебла та листя. Гусениці першого віку скелетують листя, а потім вгризаються в серцевину стебел. Гусениці 2-го, 3-го віків пошкоджують суцвіття, де вигризають насіння і ходи в стебельцях. Заляльковуються гусениці в стеблах, насінні, черешках листків. В кінці вересня гусениці останнього покоління будують кокони у ґрунті та зимують (Данилевский, 1968; Костюк, 1988; Razowski, 2003).
Література
Експерти
- Віталій КАВУРКА, к.б.н., e-mail:
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Lepidoptera
Tortricidae
