НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Phylloscopus trochilus
(Linnaeus, 1758) - Вівчарик весняний
Синонім
- Motacilla trochilus Linnaeus, 1758
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Be (II)
Be (II)
Цінність виду
Примітки
Детально
В Україні гніздовий перелітний вид. Гніздовий ареал охоплює практично всю Європу та північну частину Азії до р. Анадир, крім південних частин Далекого Сходу і Якутії. Зимує в Африці південніше Сахари. В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також в північній частині степової смуги; мігрує на всій території. Виділяють три підвиди, що відрізняються між собою за відтінками забарвлення і розмірами: Ph. t. trochilus Linnaeus, 1758 — Західна Європа від межі ареалу виду на схід до південної Швеції, Польщі і Карпат, на південь до середньої Франції, Італії, колишньої Югославії і північної Румунії, а також окремими угрупованнями на Апеннінському півострові, острові Сицилія, і, можливо, на Піренеях; Ph. t. acredula Linnaeus, 1758 — від Фенноскандинавії до південних меж Карпат, на схід до Єнісею; Ph. t. yakutensis Ticehurst, 1938 від Єнісею до Анадиру. Досить численний вид, в Європі гніздиться орієнтовно 560–100 тис. пар, в Україні — 420–760 тис. пар. Гніздиться переважно в листяних а також мішаних, інколи — хвойних лісах. При цьому уникає зімкнених, глухих ділянок. Віддає перевагу ділянкам, що добре прогріваються, з підліском; узліссям; заростаючим вирубкам; зарослим кущами краям боліт тощо. Досить звичайний в острівному мілколіссі, молодняках, у тому числі і в штучних лісопосадках сосни, а також в низькорослих кущах, придорожніх насадженнях. Зустрічається в парках, скверах, садах, заростях на цвинтарях, у дачних селищах. Гніздиться окремими парами. Гніздо розміщується зазвичай на землі, серед низькорослого підліску, поблизу галявини, просіки. Часто на схилі зарослої канави, невеликого яру, ями. При цьому гніздо завжди добре замасковане серед торішньої сухої трави. У рідкісних випадках влаштовує гніздо на хвойних породах на висоті до 0,3 м над землею. Гніздо являє собою типову для вівчариків пухку кулеподібну споруду з бічним входом. Будівельний матеріал не переплітається, а акуратно укладається птахом. Ним може бути сухе листя та стебла трав'янистих рослин, шматки торішнього листя дерев, корінці. Внутрішня вистилка складається з тонких і ніжних травинок, корінців, значної кількості пір'я, іноді волосся. Повна кладка нараховує 6-7, іноді 4-5, рідко 8 яєць. Середні розміри яєць 15,44×12,36 мм, вага яєць 1,21 г. Шкаралупа дещо блискуча або матова, вершково-білого кольору, із рясно розкиданою дрібною іржаво-червоною поверхневою плямистістю, яка інколи утворює на тупому кінці більш або менш виражений віночок. Забарвлення глибокої плямистості варіює від сірого до червоно-фіолетового кольору. До відкладання яєць приступають у першій половині травня, деякі пари — на початку червня. Протягом року один виводок. Насиджує тільки самка протягом 11-14 (зазвичай 13) діб. Птахи залишають місця зимівель в першій половині березня. Весняна міграція відбувається у вигляді хвиль, самці однієї популяції прилітають на 10-12 днів раніше за самок. Існує припущення, що самці летять швидше за самок. В Україні приліт птахів відбувається в різних регіонах з кінця березня — протягом квітня. У травні продовжується міграція птахів, що гніздяться у північніших регіонах. Після розпадання виводку молоді птахи розпочинають післягніздові кочівлі і у віці 26-60 (37,7+0,7) днів залишають район народження. Осіння міграція на території України розпочинається в середині серпня, останні птахи на півдні країни затримуються до кінця жовтня. Вівчарик весняний живиться павуками, комахами та їхніми личинками, дрібними молюсками, а також ягодами.
В Україні гніздовий перелітний вид. Гніздовий ареал охоплює практично всю Європу та північну частину Азії до р. Анадир, крім південних частин Далекого Сходу і Якутії. Зимує в Африці південніше Сахари. В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також в північній частині степової смуги; мігрує на всій території. Виділяють три підвиди, що відрізняються між собою за відтінками забарвлення і розмірами: Ph. t. trochilus Linnaeus, 1758 — Західна Європа від межі ареалу виду на схід до південної Швеції, Польщі і Карпат, на південь до середньої Франції, Італії, колишньої Югославії і північної Румунії, а також окремими угрупованнями на Апеннінському півострові, острові Сицилія, і, можливо, на Піренеях; Ph. t. acredula Linnaeus, 1758 — від Фенноскандинавії до південних меж Карпат, на схід до Єнісею; Ph. t. yakutensis Ticehurst, 1938 від Єнісею до Анадиру. Досить численний вид, в Європі гніздиться орієнтовно 560–100 тис. пар, в Україні — 420–760 тис. пар. Гніздиться переважно в листяних а також мішаних, інколи — хвойних лісах. При цьому уникає зімкнених, глухих ділянок. Віддає перевагу ділянкам, що добре прогріваються, з підліском; узліссям; заростаючим вирубкам; зарослим кущами краям боліт тощо. Досить звичайний в острівному мілколіссі, молодняках, у тому числі і в штучних лісопосадках сосни, а також в низькорослих кущах, придорожніх насадженнях. Зустрічається в парках, скверах, садах, заростях на цвинтарях, у дачних селищах. Гніздиться окремими парами. Гніздо розміщується зазвичай на землі, серед низькорослого підліску, поблизу галявини, просіки. Часто на схилі зарослої канави, невеликого яру, ями. При цьому гніздо завжди добре замасковане серед торішньої сухої трави. У рідкісних випадках влаштовує гніздо на хвойних породах на висоті до 0,3 м над землею. Гніздо являє собою типову для вівчариків пухку кулеподібну споруду з бічним входом. Будівельний матеріал не переплітається, а акуратно укладається птахом. Ним може бути сухе листя та стебла трав'янистих рослин, шматки торішнього листя дерев, корінці. Внутрішня вистилка складається з тонких і ніжних травинок, корінців, значної кількості пір'я, іноді волосся. Повна кладка нараховує 6-7, іноді 4-5, рідко 8 яєць. Середні розміри яєць 15,44×12,36 мм, вага яєць 1,21 г. Шкаралупа дещо блискуча або матова, вершково-білого кольору, із рясно розкиданою дрібною іржаво-червоною поверхневою плямистістю, яка інколи утворює на тупому кінці більш або менш виражений віночок. Забарвлення глибокої плямистості варіює від сірого до червоно-фіолетового кольору. До відкладання яєць приступають у першій половині травня, деякі пари — на початку червня. Протягом року один виводок. Насиджує тільки самка протягом 11-14 (зазвичай 13) діб. Птахи залишають місця зимівель в першій половині березня. Весняна міграція відбувається у вигляді хвиль, самці однієї популяції прилітають на 10-12 днів раніше за самок. Існує припущення, що самці летять швидше за самок. В Україні приліт птахів відбувається в різних регіонах з кінця березня — протягом квітня. У травні продовжується міграція птахів, що гніздяться у північніших регіонах. Після розпадання виводку молоді птахи розпочинають післягніздові кочівлі і у віці 26-60 (37,7+0,7) днів залишають район народження. Осіння міграція на території України розпочинається в середині серпня, останні птахи на півдні країни затримуються до кінця жовтня. Вівчарик весняний живиться павуками, комахами та їхніми личинками, дрібними молюсками, а також ягодами.
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Passeriformes
Sylviidae
