НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Phoenicurus phoenicurus
(Linnaeus, 1758) - Горихвістка звичайна
Синонім
- Motacilla phoenicurus Linnaeus, 1758
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Be (II); Bo (II)
Be (II); Bo (II)
Цінність виду
Примітки
Детально
В Україні гніздовий перелітний птах. Має два підвиди Phoenicurus p. phoenicurus, можна знайти по всій Європі аж до Сибіру. На південному сході, підвид P. p. samamisicus можна знайти від Кримського півострова, Туреччини, Середнього Сходу і до Центральної Азії. Цей підвид трохи менший за P. p. phoenicurus і дорослі самці мають біле опорне (махове) оперення, таким чином утворюючи білувате крило — схоже на крило горихвістки чорної і Phoenicurus auroreus. Підвид широко розповсюджений у Туреччині і на Балканському півострові. Це перелітний птах влітку перебуває в Європі та Західній Азії (на захід від Байкалу), північно-західній Африці в Марокко. Зимує в Центральній Африці і Аравії, південніше пустелі Сахара, північніше від екватору, від Сенегалу до Ємену. Цей вид дуже поширений, гніздиться у Великій Британії, особливо в гірських листяних лісах. Самці першими прибувають на початку — в середині квітня, часто на кілька днів раніше за самиць. Відкладаються 5-6 блакитних яєць у травні, а другий виводок — в середині літа на півдні ареалу.
В Україні гніздовий перелітний птах. Має два підвиди Phoenicurus p. phoenicurus, можна знайти по всій Європі аж до Сибіру. На південному сході, підвид P. p. samamisicus можна знайти від Кримського півострова, Туреччини, Середнього Сходу і до Центральної Азії. Цей підвид трохи менший за P. p. phoenicurus і дорослі самці мають біле опорне (махове) оперення, таким чином утворюючи білувате крило — схоже на крило горихвістки чорної і Phoenicurus auroreus. Підвид широко розповсюджений у Туреччині і на Балканському півострові. Це перелітний птах влітку перебуває в Європі та Західній Азії (на захід від Байкалу), північно-західній Африці в Марокко. Зимує в Центральній Африці і Аравії, південніше пустелі Сахара, північніше від екватору, від Сенегалу до Ємену. Цей вид дуже поширений, гніздиться у Великій Британії, особливо в гірських листяних лісах. Самці першими прибувають на початку — в середині квітня, часто на кілька днів раніше за самиць. Відкладаються 5-6 блакитних яєць у травні, а другий виводок — в середині літа на півдні ареалу.
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
- Паламаренко О.В., Різун Е.М. Тваринне населення дендрарію ботанічного саду НЛТУ України // Науковий вісник НЛТУ України. - 2019. - Т.29, №3. - С.44-47.
- Проект організації території Чорноморського біосферного заповідника НАН України та охорони його природних комплексів. Ч. 1. К.- 2016. 300 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Passeriformes
Muscicapidae
