НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Turdus iliacus
Linnaeus, 1766 - Дрізд білобровий
Синонім
Народна назва
Білобровий дрізд
Білобровий дрізд
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: NT; EUBD (IIA)
IUCN: NT; EUBD (IIA)
Цінність виду
Примітки
Детально
Поширений у Європі і Азії. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий вид. Північна Євразія від Скандинавії і західного кордону Польщі на схід до долини Колими. На північ у Скандинавії до 70-ї паралелі, в європейській частині колишнього СРСР і на Югорському півострові до арктичного узбережжя, на Ямалі до 68-ї паралелі, в області дельти Єнісею до 71-ї паралелі, до південної частини Таймиру, у більш східних регіонах на північ до 70-ї паралелі і дельти Колими. На південь в європейській частині колишнього СРСР до 50-ї паралелі, у західній половині Західного Сибіру до 56-ї паралелі, у більш східних регіонах на південь до району Барнаула, Західних Саян, східної Туви, хребта Хамар-Дабан. Від області Майської котловини південна межа ареалу простягається, ймовірно, до нижньої течії Колими. Острови: Ісландія, Фарерські. В Україні гніздиться в Поліссі та на сході Лісостепу; мігрує на всій території; інколи трапляється взимку на південному узбережжі Криму. Осіння міграція розпочинається у серпні — вересні. Масова міграція відбувається наприкінці вересня — на початку жовтня. Мігрують вночі. Окремі запізнілі особини можна зустріти у листопаді. На зимівлю улітають, головним чином, на південний захід Європи, на захід Франції, в Португалію і в Італію. В Європі гніздову популяцію оцінюють в 16-21 млн пар, або 48-63 млн особин, в Україні — 9-12,5 тис. пар. Враховуючи, що в Європі розташовано 50-74% площі гніздового ареалу, попередня оцінка загальної чисельності виду становить 65-130 млн особин. Гніздиться в лісах різного типу, але особливо охоче в мішаних, хвойно-листяних. Серед листяних віддає перевагу вільшнякам, іноді березнякам і дібровам; серед хвойно-листяних — ялиново-вільховим, ялиново-березовим і ялиново-широколистяним лісам. Оселяється в ділянках з підростом і підліском, з буреломом і купами хмизу, не уникає молодих лісів і заростаючих вирубок з групами ялин, а також заростей кущів поблизу лісу. Охоче оселяється у вологих місцях, а також поблизу води і в заплавних насадженнях. Проникає також у культурний ландшафт — його можна зустріти в міських парках, скверах. Гніздиться окремими парами. Гніздо зазвичай влаштовує на дереві або кущі, переважно на молодих ялинах, вільхах; у парках — на туях, ялинах. Гніздо розміщується зазвичай невисоко (рідко вище 4 м), частіше біля самого стовбура, на бічних гілках. Може гніздитися прямо на землі біля куща або стовбура дерева. Гніздо чашоподібної форми, значно менше ніж у інших видів дроздів. Його стінки і основа споруджуються з сухих стебел і листя злаків, із хвощу та інших трав, зрідка з домішкою гілочок, шматочків моху, старого листя дерев. Зсередини весь будівельний матеріал скріплюється землею. Лоток вистилається переважно тонкими стеблами сухих злаків. Кладка складається з 5-6, іноді з 3-4 або 7 яєць. Їхні середні розміри: 25,69×18,80 мм. Шкаралупа злегка блискуча, забарвлена в зеленуватий або зеленувато-блакитний колір. На ній густо розкидані дрібні іржаво-коричневі плямки і крапки, що нерідко скупчуються біля тупого кінця. Перші свіжі кладки можна зустріти наприкінці квітня, але вони переважно з'являються у другій половині травня. Протягом року можливі два виводки. Другі кладки відмічають у другій половині червня. Насиджують обидва птахи протягом 13-15 діб. Молоді птахи залишають гніздо через 10-12 діб, ще не вміючи літати. Раціон дрозда білобрового складається, переважно, з комах, дощових червів, різноманітних метеликів і гусені. У період вигодовування пташенят дощових червів приносить одразу по декілька особин. Їжу розшукує на землі.
Поширений у Європі і Азії. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий вид. Північна Євразія від Скандинавії і західного кордону Польщі на схід до долини Колими. На північ у Скандинавії до 70-ї паралелі, в європейській частині колишнього СРСР і на Югорському півострові до арктичного узбережжя, на Ямалі до 68-ї паралелі, в області дельти Єнісею до 71-ї паралелі, до південної частини Таймиру, у більш східних регіонах на північ до 70-ї паралелі і дельти Колими. На південь в європейській частині колишнього СРСР до 50-ї паралелі, у західній половині Західного Сибіру до 56-ї паралелі, у більш східних регіонах на південь до району Барнаула, Західних Саян, східної Туви, хребта Хамар-Дабан. Від області Майської котловини південна межа ареалу простягається, ймовірно, до нижньої течії Колими. Острови: Ісландія, Фарерські. В Україні гніздиться в Поліссі та на сході Лісостепу; мігрує на всій території; інколи трапляється взимку на південному узбережжі Криму. Осіння міграція розпочинається у серпні — вересні. Масова міграція відбувається наприкінці вересня — на початку жовтня. Мігрують вночі. Окремі запізнілі особини можна зустріти у листопаді. На зимівлю улітають, головним чином, на південний захід Європи, на захід Франції, в Португалію і в Італію. В Європі гніздову популяцію оцінюють в 16-21 млн пар, або 48-63 млн особин, в Україні — 9-12,5 тис. пар. Враховуючи, що в Європі розташовано 50-74% площі гніздового ареалу, попередня оцінка загальної чисельності виду становить 65-130 млн особин. Гніздиться в лісах різного типу, але особливо охоче в мішаних, хвойно-листяних. Серед листяних віддає перевагу вільшнякам, іноді березнякам і дібровам; серед хвойно-листяних — ялиново-вільховим, ялиново-березовим і ялиново-широколистяним лісам. Оселяється в ділянках з підростом і підліском, з буреломом і купами хмизу, не уникає молодих лісів і заростаючих вирубок з групами ялин, а також заростей кущів поблизу лісу. Охоче оселяється у вологих місцях, а також поблизу води і в заплавних насадженнях. Проникає також у культурний ландшафт — його можна зустріти в міських парках, скверах. Гніздиться окремими парами. Гніздо зазвичай влаштовує на дереві або кущі, переважно на молодих ялинах, вільхах; у парках — на туях, ялинах. Гніздо розміщується зазвичай невисоко (рідко вище 4 м), частіше біля самого стовбура, на бічних гілках. Може гніздитися прямо на землі біля куща або стовбура дерева. Гніздо чашоподібної форми, значно менше ніж у інших видів дроздів. Його стінки і основа споруджуються з сухих стебел і листя злаків, із хвощу та інших трав, зрідка з домішкою гілочок, шматочків моху, старого листя дерев. Зсередини весь будівельний матеріал скріплюється землею. Лоток вистилається переважно тонкими стеблами сухих злаків. Кладка складається з 5-6, іноді з 3-4 або 7 яєць. Їхні середні розміри: 25,69×18,80 мм. Шкаралупа злегка блискуча, забарвлена в зеленуватий або зеленувато-блакитний колір. На ній густо розкидані дрібні іржаво-коричневі плямки і крапки, що нерідко скупчуються біля тупого кінця. Перші свіжі кладки можна зустріти наприкінці квітня, але вони переважно з'являються у другій половині травня. Протягом року можливі два виводки. Другі кладки відмічають у другій половині червня. Насиджують обидва птахи протягом 13-15 діб. Молоді птахи залишають гніздо через 10-12 діб, ще не вміючи літати. Раціон дрозда білобрового складається, переважно, з комах, дощових червів, різноманітних метеликів і гусені. У період вигодовування пташенят дощових червів приносить одразу по декілька особин. Їжу розшукує на землі.
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Passeriformes
Muscicapidae
