НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lepus europaeus
Pallas, 1778 - Заєць сірий
Синонім
Народна назва
Заєць-русак
Заєць-русак
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III)
Be (III)
Цінність виду
Мисливський вид
Мисливський вид
Примітки
Детально
Широко поширений вид в Україні. На пухкому снігу відбитки слідів задніх лап сягають ширини 6 см, пальці трохи розходяться в сторони. Він рідше, ніж заєць-біляк, петляє і здвоює сліди, повертаючись по власному сліду назад. Екскременти кулястої, горіхоподібної форми, зустрічаються поодиноко або купками; як правило вони темніші, ніж у біляка. Заєць сірий надає перевагу місцевості, де сільськогосподарські угіддя займають 50 % і більше, а також місцям з таким мікрорельєфом, де товщина снігу не перевищує 30 см. Заєць сірий активний цілий рік. Протягом доби — найбільше в нічний час. Пересувається, як правило, стрибками, викидаючи вперед задні лапи далі, ніж передні, причому на ґрунті утворюється характерна для заячих слідів конфігурація: сліди передніх ніг знаходяться позаду задніх, і всередині, між слідами задніх. Непогано плаває і здатен пересуватися по нахилених деревах. Заєць сірий живиться переважно зеленими соковитими травами, взимку — озиминою, а якщо випадає багато снігу, — то молодою корою з штамбів і гілками дерев, чим завдає значної шкоди молодим садам і плодовим розсадникам. З плодових порід зайці пошкоджують яблуню, грушу, абрикос, сливу, персик і вишню. Пошкоджені дерева значно слабшають, а при кільцевому обгризанні кори зовсім гинуть. Період розмноження розтягнутий з березня до вересня (2—3 рази на рік). Перший гін відбувається наприкінці зими, в лютому-березні. Вагітність триває 40—50 днів і зайченята народжуються зрячими і вкритими шерстю (2—9, найчастіше 3—4) наприкінці березня або в квітні. Дорослими вони стають навесні наступного року. Заєць сірий змінює своє хутро 2 рази на рік: навесні (березень-квітень) та восени (жовтень-листопад).
Широко поширений вид в Україні. На пухкому снігу відбитки слідів задніх лап сягають ширини 6 см, пальці трохи розходяться в сторони. Він рідше, ніж заєць-біляк, петляє і здвоює сліди, повертаючись по власному сліду назад. Екскременти кулястої, горіхоподібної форми, зустрічаються поодиноко або купками; як правило вони темніші, ніж у біляка. Заєць сірий надає перевагу місцевості, де сільськогосподарські угіддя займають 50 % і більше, а також місцям з таким мікрорельєфом, де товщина снігу не перевищує 30 см. Заєць сірий активний цілий рік. Протягом доби — найбільше в нічний час. Пересувається, як правило, стрибками, викидаючи вперед задні лапи далі, ніж передні, причому на ґрунті утворюється характерна для заячих слідів конфігурація: сліди передніх ніг знаходяться позаду задніх, і всередині, між слідами задніх. Непогано плаває і здатен пересуватися по нахилених деревах. Заєць сірий живиться переважно зеленими соковитими травами, взимку — озиминою, а якщо випадає багато снігу, — то молодою корою з штамбів і гілками дерев, чим завдає значної шкоди молодим садам і плодовим розсадникам. З плодових порід зайці пошкоджують яблуню, грушу, абрикос, сливу, персик і вишню. Пошкоджені дерева значно слабшають, а при кільцевому обгризанні кори зовсім гинуть. Період розмноження розтягнутий з березня до вересня (2—3 рази на рік). Перший гін відбувається наприкінці зими, в лютому-березні. Вагітність триває 40—50 днів і зайченята народжуються зрячими і вкритими шерстю (2—9, найчастіше 3—4) наприкінці березня або в квітні. Дорослими вони стають навесні наступного року. Заєць сірий змінює своє хутро 2 рази на рік: навесні (березень-квітень) та восени (жовтень-листопад).
Література
- Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубина Д.В. и др. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения // Вісник зоології. – 2000. – Спец. випуск. – 240 с.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Селюніна З.В. Зміни складу теріофауни регіону Чорноморського заповідника в результаті інвазії видів (історія вивчення ссавців та господарського освоєння) // Праці Теріологічної Школи. - 2014. - Т.12. - С.69-80.
- Татаринов К. А. Звірі західних областей України (матеріали до вивчення фауни Української РСР). - Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. - 188 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Leporiformes
Leporidae
